Дев"ятий місяць 51-річна Олена Леськова з міста Горлівка Донецької області чекає суду над комунальним підприємством "Сервіс". Жінка звинувачує його у смерті 50-річного чоловіка Олександра та вимагає 100 тис. грн компенсації. Жодного слухання не було. Перші два суддя переніс, бо не прийшли відповідачі, на третє, заплановане на 16 жовтня, не з"явився, бо захворів.

— Після смерті чоловіка моє щастя в минулому, — плаче жінка. — Сьогодні я самотня й безпомічна.

Олена Леськова — інвалід І групи. Через неякісне щеплення в дитинстві захворіла на поліомієліт — недугу нервів. Відтоді не може ходити без інвалідного ціпка. У 27 років вийшла заміж за шахтаря Олександра. Подружжя виховало доньку Анастасію. Вона живе окремо.

Леськови жили у двокімнатній квартирі 5-поверхівки на просп. Перемоги, 51. Цьому будинку 45 років, обслуговує його комунальне підприємство "Сервіс".

Уночі 7 лютого у хрущовці прорвало трубу опалення. Підвал залило гарячою водою, на вулицю виходила пара. Мешканці викликали слюсарів. Та нічого не могли вдіяти.

— Від пари, яка валила в наш під"їзд, лопали лампочки, — згадує 54-річна Лариса Каракаш. — Я намагалася замінити одну, вона лопнула в руці.

Вхід до підвалу — ліворуч від дверей під"їзду. Дверей там немає понад 10 років. Мешканці закрили вхід у під"їзд, аби пара не потрапляла до будинку.

— На вулиці була непроглядна тьма, — згадує Олена Леськова. — Парувало, як у лазні, сходинка на вході до під"їзду гойдалася. Та ще й слизько.

Люди навпомацки заходили до під"їзду. Олександр мав повернутися близько 17.00, та не прийшов. Жінка кинулася шукати чоловіка, телефонувала знайомим, сусідам. Цілу ніч мешканці будинку їй допомагали.

Наступного дня слюсарі з ЖЕКу приїхали з насосом.

Зараз труповозка приїде, хтось втонув

— Я випадково почув: "Зараз труповозка приїде, хтось втонув", — згадує сусід Остап Лігоцький, 48 років. — Присвітив ліхтарем — побачив край рукава. Сашу витягнув сам. На його переніссі була рана — видно, ударився об щось металеве.

Експерти встановили, що чоловік захлинувся.

— Саша шукав вхід до під"їзду на дотик, — пояснює Олена Іванівна. — Зліва від вхідних дверей — відкрита діра в підвал. Не було ні дверей, ні цегляної кладки. От він зробив крок, послизнувся й упав. А там вище пояса води. Це вже вночі після похоронів сюди приїхали з ЖЕКу, поспішно накидали цегли й поставили обідрані двері.

Жінка подала до суду на комунальників. Медики визнали, що Олена Леськова "не здатна до самообслуговування".

— Із Сашею я почувалася повноцінною людиною, забувала про інвалідність, — плаче жінка. — Щороку ми подорожували. Торік Саша купив дачу на березі ріки, насадив там квітів, зробив мені гойдалки, купив човна. Казав: "Ось тепер нарешті відпочиватимемо". А тепер що?

Олену Іванівну підтримують сусіди. У смерті Олександра вони звинувачують комунальників.

— Цю організацію слід перейменувати на комунальне підприємство "Ритуальні послуги", — каже сусідка Леськових Любов Конишева, 52 роки. — Такий чоловік загинув. Саша у прямому розумінні носив Лєну на руках. Був її руками та ногами.

— У нас тут небезпечно, — додає 70-річна Любов Непопущева. — Ми зібрали гроші на газову трубу, купили пензлі та фарбу, але працівники ЖЕКу не можуть навіть пофарбувати. Гляньте, яка ця труба страшна — боїмося злетіти на повітря, як у Дніпропетровську.

Олена Леськова звернулася по допомогу до адвоката Сергія Салова, 53 роки.

— Це мінімум злочинна халатність комунальників, — каже Сергій Петрович. — Вона призвела до тяжких наслідків. А це частина друга статті N367 Кримінального кодексу України. У договорі про обслуговування будинку комунальне підприємство "Сервіс" зобов"язалося виконувати весь комплекс робіт і створювати необхідні умови для нормального життя. Комунальники ігнорували скарги мешканців про відсутність дверей протягом багатьох років. Копійки не витратили на лампочки чи двері в розподільчому вузлі. У той час Леськови справно платили за обслуговування.

×