Житомирянин 64-річний Олег Андрєєв жив у Другому пров. Слуцького, 54. Дружини й дітей не мав, із сусідами не спілкувався. Увечері 18 липня з рушницею пішов до родини Дельфасів у будинок N56. За мить звідти пролунали постріли.
— Перший раз ми почули два вистріли, — згадує Володимир, який винаймає у Дельфасів частину оселі з окремим входом. — Потім затихло. Мабуть, Андрєєв пішов додому взяти ще куль. Ми бачили, як ніс загорнуту в ганчірку рушницю. Потім я почув стогін.
63-річний Янек Дельфас мешкав сам. Того вечора до нього завітала мати Розалія Станіславівна, 83 роки. Андрєєв застрелив жінку, господаря будинку поранив. Потім вирушив до сусідів навпроти.
— Стояв біля моєї калітки, а я побігла зачиняти двері з вулиці, — каже Тетяна Щикова. — Вдерся до нас крізь вікно, воно було трохи привідчинене. Я зачиняю міжкімнатні двері, а він давай у них стріляти. Тріски полетіли в мене, — жінка показує рани на обличчі.
5 хв. Щикова вмовляла сусіда заспокоїтися. Згадувала, як раніше разом працювали на заводі "Електровимірювач". Називала його гарним господарем.
— Він пригадував гріхи тридцятирічної давнини за рівчак, — веде далі жінка. — Трохи заспокоївся.
Од Щикових Андрєєв попрямував до будинку N131 на вул. Бориса Тена, де мешкає подружжя Цюпів.
— Я був на подвір"ї, — говорить Леонід Цюпа, 54 роки. У чоловіка перебинтована голова. Він працює машиністом на силікатному заводі. — Олег підійшов упритул. Викликав мою дружину Свєту. Обурювався, що вона колись нечемно з ним повелася у тролейбусі. Свєта тільки виглянула з хати, а я встиг гукнути, щоб не виходила. Олег вистрелив у мене: куля зачепила голову над правим вухом. Друга влучила у двері.
За мить ззаду до Андрєєва підійшов син Леоніда Цюпи 25-річний Анатолій. Ударив нападника по голові.
— Той на секунду розгубився, і ми з сином його звалили, — продовжує Леонід Володимирович. — Кров із моєї голови капала на Олега. Кілька хвилин скручували його. Навіть не уявляю, скільки лиха натворив би, якби не син.
54-річна Світлана Цюпа тим часом викликала міліцію. Андрєєва затримали. Відібрали мисливську рушницю "Сайга-410К". Відвезли до ізолятора тимчасового тримання. Чоловіка звинувачують у навмисному вбивстві. Затриманий пояснює свій вчинок тим, що сусіди його дістали. Як саме — не зізнається.
— Андрєєв спокійним узагалі був, — знизує плечима його сусідка Галина Болеславівна. — Із нами не спілкувався. Ні дружини, ні дітей не мав. Може, тому й дах поїхав. Ми думали, він бідує. Але як хазяїн Олег прекрасний. Хату почав утеплювати. У холодильнику мав півпляшки коньяку, буженинку. Дві свинячі ніжки замочив на холодне.
Подвір"я Андрєєва охайне, ростуть квіти. Ще кілька років тому доглядати господарство допомагала мати Антосія. Після її смерті чоловік усе робив сам. Його 67-річний брат Валентин живе окремо.
— Олег виглядав добре: акуратний, чистий, — описує його Галина Болеславівна.
21 липня Розалію Дельфас поховали.
— Мама дві голодовки й війну пережила. Із батьком Мечиславом познайомилися в німецькому концтаборі, звідки привезли мого брата Янека, — каже син жінки Валерій Дельфас, 47 років. — Мама медсестрою в лікарні працювала, батько — там же водієм.
Валерій заводить у будинок брата. У стінах — дірки від куль, на підлозі кров.
— Закурю-но братові сигарети, — починає плакати. — Зараз Янек у відділенні інтенсивної терапії обласної лікарні. У нього немає півобличчя, дихає через трубку. Шансів вижити мало.
2 
35413
Коментарі
6