"Я скільки виходила по ворожкам, все питаю за доньку, — бідкається Наталія Левченко з райцентру Гайсин Вінницької області. — Усі по-різному кажуть. Останній раз радили шукати її у Жмеринці чи десь на заході. Кажуть, моя Оксана жива. Не говорять, правда, чи вернеться".
Наталія Петрівна з чоловіком Михайлом мешкають у трикімнатній квартирі в будинку на центральній вулиці Гайсина. Виховали доньку Оксану, 16 років. Торік 18 квітня вона зникла. Поїхала за цирком, де працював різноробом її знайомий Дмитро, 18 років.
— Мій чоловік заробляє в Сибірі, їздить туди на півроку, — веде далі Наталя Левченко. — За день до від"їзду зробив доньці подарунок. Повів її на виставу. До Гайсина саме цирк на гастролі приїхав. Усе було нормально. На другий день я провела Мішу на роботу, Оксана у школу пішла й не вернулася.
До коридору забігає пес породи пікінес. Наталя Петрівна каже, що тварина допомагає їй пережити стрес.
— Люди бачили доньку біля цирку. Потім ніби на рейсовий автобус сіла, у Ладижин поїхала. У вагончику сторожа цирку жила. Їсти, певне, готувала, прибирала. Останнє, що розказували міліціонери, — дочка поїхала з цирком до Старокостянтинова Хмельницької області.
У квартирі Левченків триває ремонт.
— Оксана ніяк не дає його нам закінчити, — зізнається жінка. — Усі сили у нас з чоловіком забирає. Ось її кімнатку зробили. Всі іграшки так і залишилися, як вона їх розкладала.
Наталя Петрівна показує фотографії доньки.
— Шукали, на передачу "Жди меня" зверталися, ніякого результату, — розводить руками. — Вона десь ходить холодна, голодна. Ніхто їй не поможе. Додому, думаю, боїться вертатися. Вона в нас була тиха домашня дитина. Ніколи на дискотеки не ходила, ночами не гуляла. Правда, стала пропускати школу відтоді, як здружилася з сусідкою Оксаною Комаровською. Вона без батька росла, мати хворіла, сама собою займалася.
30 травня 2008 року "ГПУ" писала про Оксану Комаровську. Її мати померла від виснаження, перед смертю важила майже 30 кг. Тіло загиблої пролежало у квартирі кілька тижнів, доки сусіди не почули запах. Після смерті матері Оксана переїхала до тітки в місто Умань Черкаської області.
— Я тій Оксані і мобільний дала, і 300 гривень на рахунок, — тихо плаче Наталія Петрівна. — Усе для того, щоб мені зразу подзвонила, як мою Оксану побачить. Я вже від будинку далеко не відходжу, бо Оксана навіть ключа не має. Не знаю, чого так вчинила. Її ми ніколи не били.
Оксана навчалася в гайсинській школі N1.
— Спокійною була, із колективом ніяких проблем, — говорить 39-річна Галина Пастернак, заступник директора школи. — От тільки у восьмому класі проблеми почалися, коли з Комаровською здружилася. Сказала, що наша школа їй не підходить. Попросила матір перевести її у школу N3. Півроку там повчилася й до нас вернулася. У третій школі прогулювала уроки.
Однокласники Оксани Левченко навчаються в 10 класі.
— Вона нам розказувала, що в третій школі мала хлопця, — розповідає 16-річна Аліса Кочегарова, однокласниця Левченко. — Коли до нас вернулася, ніби з ним не зустрічалася. Про особисте мало говорила. Просто балакати не любила.
Міліціонери Гайсинського райвідділу розшукують Оксану. Розклеїли містом фотографії. Виявили, що дівчина поїхала за хлопцем, який працював у цирку. Переїжджала кілька разів. У Старокостянтинові сказала, що повернеться додому. Однак не в Гайсин, а до Харкова. Дмитра звільнили за пияцтво.
2 
35413
Коментарі