У суботу, 9 серпня, в Сигнаївці Шполянського району на Черкащині ховали 15-річного Леоніда Павленка. Хлопець загинув під дизелем "Умань-Черкаси".
Павленки живуть на вул. Суворова, 16. Неподалік, паралельно цій вулиці, проходить залізниця. За кілька сот метрів — нерегульований залізничний переїзд, який розділяє село.
46-річна Наталя Павленко із набряклими від сліз очима запрошує до хати. На столі в дальній кімнаті лежать цукерки, печиво, стоїть пляшка "Кагору". Жінка бере синову фотографію з випускного альбому.
— Такий клопіт… Я дома була... Оце ось цей дизель пішов, що моя дитина…, — плаче, показуючи у вікно. На годиннику 17.20. Жінка розповідає про останні хвилини перед трагедією. — Ми помили корову. Він залигав її за роги, вивів. А я за ним — пасти гуси. Льоня перегнав худобину на ту сторону колії. Невдовзі перед переїздом стає дизель. Я виходжу на путь, думаю, що ж воно таке і йду, йду, йду… А тоді, як гляну, корова наша пасеться перед путями, а Льоні мого нема. Машиніст іде: та шо це у вас таке за село, шо у вас робиться. Малий під поїзд кинувся. Мені наче проткнуло отако, — показує на серце. — Підбігаю й оце все бачу.
Наталя Павленко не знає, що підштовхнуло сина до такого кроку.
— І не снилося нічого, і не думалося, і нічого не казав. Тоді, як оце вже случилося, я до свого телефона, — Наталя Едуардівна шукає СМС-повідомлення в мобільному. — Ось дивіться: 8.08.08, 17.17. "Мамо, вибач за все, будь ласка". Представте, — плаче. — Я приїхала із роботи й ця сумка стояла із мобільним. А оце вже Катя каже, ма, я не хотіла тобі казать раніше. Льоня на мобільний сфотографував дальше поїзд і близько.
Розповідає, що Леоніда народила в рік, коли загинув у 28 років чоловік Іван. Донці Катерині тоді було чотири із половиною.
— Я оцим хлопчиком була три місяці вагітна. Чоловік працював у охоронній службі, в бійці загинув. 1 липня було 16 років, як його нема. Ростила дітей сама. Чоловіки траплялися, але жила для дітей. Мама допомагала, вона три роки тому померла від астми.
Наталя каже, що син був добрим.
— Він такий хазяїн. Ми скотину держимо. Оце несу відро води, він підбіжить, вихватить — "мамцю, давай я". Кругом удвох, бо Катя вже три роки живе в Черкасах, — 20-річна донька працює в діагностично-консультативному центрі "Скен Лайф".
Леонід Павленко цього року закінчив 9 класів.
— Одбули випуск. Книжки взяв у десятий клас. У неділю 10 серпня малися їхати по спортивний костюм у Шполу (районний центр Черкащини — "ГПУ"). Питала, може після дев"ятого поступать будемо. Ні, відповідає, мамо, я хочу 11 класів закінчити. Кажу, та мабуть у армію не підеш, бо зараз всякого там, знаєте, пишуть і розказують. А він — то не мужчина, що не служить.
Павленки хочуть продати хату та виїхати. Наталя каже, що не може чути стукоту поїздів.
За словами сільського голови 49-річного Сергія Ошовського, Леонід Павленко був по натурі мрійником.
— Про таких кажуть — золота середина. Дитина не була обділена увагою. А чого воно так сталося, важко сказати, — каже Ошовський.
У лінійному відділі міліції станції Шевченкове розповідають, що за свідченнями машиніста, пастуха він побачив за 500 м. Хлопець стояв на відстані 20 м від залізничного полотна. Потім підійшов до колії метрів за п"ять. Машиніст подумав, що хлопець чекає, поки проїде дизель. На відстані семи метрів від переднього вагону, Леонід Павленко впав головою вниз на колію. Машиніст загальмував, але трагедії уникнути не вдалося.
4 
35413
Коментарі