О восьмій вечора 29 жовтня минулого року 10-річна Яна Малащицька з міста Артемівськ Донецької області вийшла до магазину "Олена", що біля її будинку. За 15 хв. мама захвилювалася й кинулася шукати доньку. "Була, скупилася й пішла", — відповіла їй знайома продавщиця.
— Я все оббігала, кричала, — згадує мама дівчинки 33-річна Катерина Малащицька. — Але Яна мов розчинилася, ніхто її не бачив. Приїхала міліція. Сказали: "Може, це перше кохання?". Але Яна ніколи без дозволу — ні на крок. Вона відмінниця, домашня дитина.
Вулиця Радянська — жвава магістраль Артемівська. Та за першим рядом будинків починається глухомань. Міліціонери оглянули закинуті будинки, з собакою пройшлися вздовж річки Бахмутка, опитали водіїв автобусів. Відправили фото до обласного управління міліції, Служби розшуку дітей, на залізничні станції. Перевірили родину Малащицьких — мама працює продавцем на ринку, тато водій, хвора бабуся прикута до ліжка. Яна в них єдина донька.
7 листопада порушили кримінальну справу за фактом викрадення четвертокласниці. Ще через тиждень у сусідньому селищі Опитне зникла студентка Артемівського педучилища Ольга Чемшіт, 16 років. Пошук нічого не дав. 30 листопада знову інцидент — невідомий напав на двох школярок.
— Після навчання ми провідали на роботі Анину маму, – згадує 13-річна Світлана зі школи N 5. — Поверталися додому близько четвертої, вже темніло. Зайшли по нужді в кущі за будинки. Аня справилася швидше й стояла "на стрьомі". Коли бачу, якийсь тип її тягне.
Світлана вискочила й заверещала. З переляку кинулася на чоловіка. Нападник ударив 13-річну Ганну Лисенко в шию ножем і почав тікати. Світлана запам"ятала риси чоловіка й того ж дня з її слів склали фоторобот.
— Здивувала точність її опису, — каже "ГПУ" заступник начальника Артемівського міськвідділу міліції Вадим Леонтьєв. — Зріст 165 сантиметрів, вік не більше 25, худий як велосипед, чорнявий, з "покоцаним обличчям", очі глибоко посаджені. З таким портретом слідчі обходили двори. Як раптом одна бабка сказала: "В нас тут одні старі, але сусідку провідує онук". Сказала ім"я і прізвище.
Правоохоронці перевірили дані в електронній базі й знайшли фото. Запросили Світлану. Показали на вибір різні знімки.
— Так ось же він, — кивнула школярка правоохоронцям на фото 24-річного Андрія — жителя селища Луганське Артемівського району.
Наступного дня чоловіка затримали. Він запевняв, що напав на Ганну з хуліганських мотивів.
— Я ставив запитання, які стосуються Яни, — каже Леонтьєв. — Не в лоб, але так, що сторонній зрозуміє, про що я. Дивлюсь, а в нього кадик заворушився. Занервувався. Раптом: "Хочу поговорити з начальником розшуку".
Шкіряний комір куртки врятував мою дитину від смерті
Андрія відвели до кабінету начальника розшуку Ігора Єфімова. Тільки відчинили двері — чоловік з розгону у вікно. Розбив головою скло й уже летів униз головою. Не розбився лиш тому, що Єфімов встиг схопити його за ноги й змінити траєкторію польоту. За півгодини Андрій погодився показати тіло Яни Малащицької.
Від магазину "Олена" йшов близько 3 км. Спочатку по сухій стежці, потім заболоченим берегом Бахмутки. По дорозі Андрій обмовився: "Тільки там їх дві". На маленькому зарослому очеретом острівці знайшли ледве прикопане тіло Ольги Чемшіт. А під ним — Яни.
Андрій розповів, що кілька днів спостерігав, хто входить і виходить із магазину. Схопив Яну за шию так, що та не могла покликати на допомогу. Так само було й зі студенткою. Далі вів за собою у плавні. Там ґвалтував й убивав.
Андрій звільнився з тюрми 19 вересня 2006 року. Відсидів дев"ять років за зґвалтування і вбивство дитини. У колонії його "опустили" й називали Ксюшею.
Після пригоди Ганна Лисенко боїться спати сама й майже не відходить від матері.
— Тільки шкіряний комір куртки врятував мою дитину від смерті, — каже мати дівчинки Наталія Лисенко.
Подругу, яка її врятувала, перед усією школою міліціонери нагородили грамотою і премією 100 грн. Світлана просить не називати її прізвища й не фотографується.
— Чула, що в Андрія ще є брат і друзі, — пояснює. — Певно, такі ж.
Справу ґвалтівника передали до суду.
5 
35413
Коментарі