38-річного Анатолія Кошового з міста Корюківка Чернігівської області боїться вся вулиця. Кажуть, він дуже жорстокий, нервовий, може побити та скалічити ні за що. Знають його за прізвиськом Граніца, бо служив у прикордонних військах.
— Сама не знаю, звідки в сина стільки жорстокості, — зітхає 71-річна Марія Кошова, мати Анатолія. — У школі тихенький був, добре вчився. Служив прикордонником, дуже цим гордився. А після армії став якимсь нервовим, почав руку піднімати на нас із батьком.
Марія й Іван Кошові 33 роки пропрацювали на місцевій фабриці технічних паперів. Жінка керувала поліграфічними машинами, чоловік їх лагодив. Марія Василівна має орден Трудової Слави ІІІ ступеня. Виховали двох синів — Анатолія й на 10 років старшого Олександра.
Після армії сини жили з батьками. Олександр працював електриком, Анатолій — у лісгоспі. Молодший одружився з місцевою жінкою Галиною, в них народилася донька.
— Толя почав випивати, горілка його й звела, — зізнається Марія Василівна. — Він нормальна людина, але як вип"є — стає садистом. Мене бив і брата. Ми ховалися від нього. Сашко часто в сараї ночував або в сусідів у літній кухні.
2000-го Анатолій жорстоко побив батька. За чотири дні той помер у лікарні. Чоловіка посадили на шість років. Мати провідувала сина у в"язниці, носила передачі. Він дякував, що його не забули. За п"ять років звільнився за гарну поведінку. Повернувся до Корюківки. Колишня дружина його покинула. Став жити з братом і матір"ю.
25 вересня брати були на заробітках. Їм заплатили, накрили стіл. Анатолій прийшов додому напідпитку.
— Наче вже спати хотів лягати, а тоді накинувся на мене з кулаками, — розповідає, втираючи сльози, Марія Кошова. — Бив у обличчя, доки кров з ока не пішла, головою об стінку. Потім завелися битись із Сашком. Він мене завжди захищав. Близько другої ночі Толя пішов до сусідки Галі Сотник. Сказав: подивись, Сашкові погано. Галя в хату зайшла. А той у спальні під ліжком лежить у калюжі крові. Ліжко розібране, металеві бильця валяються.
Олександр був уже мертвий. Сусідка викликала міліцію, Анатолія забрали. За кілька днів привезли на слідчий експеримент додому.
— Після відтворення сказав, що ми зустрінемося через вісім років, — каже Марія Василівна. — Просив зберегти його армійську фуражку.
Нині Анатолій Кошовий чекає суду у слідчому ізоляторі райцентру Новгород-Сіверський.
Марія Василівна поховала старшого сина. Жінка ледве ходить. Говорить, ноги відмовляють через постійні побої. За нею доглядає соціальна працівниця. У вихідні молоко та хліб купують сусіди.
7 
35413
Коментарі