Увечері 15 вересня 72-річна Акуліна Юр"єва чотири рази вдарила ножем Олесю, дружину свого онука Олега. Сталося це в селі Петропавлівка Саратського району Одещини.
— То не тьотя Келя винна, — впевнені жінки, які набирають воду в колодязі край дороги у Петропавлівці. — Це все дід Сенька, її чоловік. Він гуляка ще той. Будь-яку дівчину міг напоїти й укласти в ліжко.
Того дня 71-річний Семен Юр"єв збув на 2 тис. грн пшениці. Увечері всією родиною зібралися, аби святкувати це.
— Уночі баба Келя побачила, що у спальні немає чоловіка, — розповідають жінки. — На веранді застукала напівроздягнену Олеську та п"яного діда. Баба схопила зі столу ножа й ударила онуку. Але та вирвалася, побігла надвір. Тоді баба Келя схопила великого ножа, догнала й ще двічі вдарила. Кров була й у кухні, й на дорозі.
Жінки виправдовують Акуліну Леонтіївну. Кажуть, вона віруюча людина, в церкві — півча. Показують на хату Юр"євих — охайний будинок із білої цегли.
Акуліна й Семен Юр"єви все життя працювали в колгоспі: жінка — дояркою, чоловік — трактористом. Виростили двох синів. Обидва загинули.
Молодшого Олега вбили в Німеччині, де той служив у армії. За кілька років по тому розбився на мотоциклі старший Василь. Його синові Олегу, якого назвали на честь дядька, на той час не було й року.
Після цього Семен Данилович подався на заробітки до Казахстану. На зароблені гроші звів у райцентрі Білгород-Дністровський двоповерховий будинок для Олега.
Нині Юр"єви на пенсії. Вирощують на продаж городину й пшеницю. Посеред їхнього двору стоїть трактор, легковик, на даху будинку — супутникова антена. Улітку до них приїхали жити онук із дружиною.
Із хати виходить із порожнім відром Семен Данилович. Гукає дружину. Акуліна Леонтіївна — невеличка зморшкувата жінка в червоному халаті й капцях. Запрошує до хати й насипає борщу.
— Отут, у кухні, все й сталося, — починає плакати. — Я мила посуд після вечері. Дід у літній кухні спав, Олег у дальній кімнаті. Признаюся, я перша почала сваритися на Алеську. Безстидниця, кажу, що ти собі думаєш. П"єш вино з дідом, ходиш до нього, як він один. Гарно її вичитала. А вона п"яна, агресивна. Кричить: "Я тобі очі видеру. Дід мене хоче, а не тебе. Двох хазяйок у хаті не буде". У мене аж душа зайшлася. "А як же Олег?" — питаю.
За словами жінки, Олеся кинулася на неї з кулаками. Повалила на підлогу, почала душити. Акуліна Леонтіївна гукала на допомогу чоловіка й онука, однак ті спали.
Я тобі очі видеру. Дід мене хоче, а не тебе
— Якось вивернулася й перечепила Алеську за ногу, — веде далі жінка. — Вона впала посеред кухні. Я схопила ножик і штрикаю-штрикаю її.
Від галасу прокинувся Олег. Викликав "швидку" й міліцію. Олесю забрали до лікарні, а Акуліну Леонтіївну відвезли до райвідділу міліції. Наступного дня відпустили під підписку про невиїзд. Проти неї порушили кримінальну справу за спробу вбивства. Олесю виписали з лікарні за два тижні.
— Я з міліції зразу ж поїхала у Білгород-Дністровський до невістки Тані, щоб усе чесно розказати, — згадує Акуліна Леонтіївна. — Вона зізналася, що коли відправляла Олега з Алеською до нас, то цього й боялася. Алеська й у неї коники викидала.
До кухні заходить Семен Данилович із пластиковою пляшкою домашнього вина. Просить дружину пригостити гостя.
— Усе через гроші, — каже він і махає рукою. У чоловіка тремтить підборіддя. — Я ж ними не розпоряджаюся, все рішає Келя. Ох, було б більше ума в Алеськи. Такий позор! Хай уже мене краще судять. Я більше не хочу жити.
— Алеська хотіла, щоб дід переписав дім у Білгороді-Дністровському на Олега, — говорить Акуліна Леонтіївна. — Але я не дозволяла. От вона, щоб добитися свого, вирішила подружитися з дідом.
Нині Юр"єви живуть удвох. Олег із Олесею поїхали до Білгорода-Дністровського. Акуліна Леонтіївна чекає суду. Адвокатам вона платити не хоче.
— Як посадять, то й там працюватиму, — каже вона.
8 
35413
Коментарі