— Грушу Маргарита Марілен люблю за морозостійкість і невибагливість, — говорить Олексій МИРОНЕНКО, 51 рік, із селища Володимирець Рівненської області.
Плоди цього сорту виростають вагою 350–400 грамів. М'якуш жовтого кольору. На смак солодкі і мають мускатний аромат.
— Навесні немає часу за городами й прибиранням в саду, тому саджу деревця восени. Не тягну до листопада. Перша половина жовтня те, що треба. Саджанець приживеться й перезимує.
Обирає ділянку з суглинковим ґрунтом або чорноземом. Поблизу не має бути підземних вод, інакше весною не уникнути підтоплення. А від цього гниє коріння. За 10 днів до посадки готує ділянку. Розсипає 10 кг компосту або перегною на 1 кв. м і 0,4 кг деревного попелу. Це нейтралізує кислотність.
— У мене ділянка з родючим чорноземом, тому немає сенсу рити велику яму. Роблю трохи більшу за площу коренів. Якщо земля бідніша, краще викопати розміром 80 на 80 сантиметрів і завглибшки 1 метр.
Змішує землю з 20 кг компосту чи перепрілого гною, 0,5 кг суперфосфату і 0,1 кг хлористого калію. Висипає половину суміші на дно ями. Відстань від кореневої шийки до поверхні землі повинна бути 5–7 см. Поливає дерево трьома відрами води й мульчує торфом або тирсою шаром 8–10 см.
— Правильно сформована крона груші має вигляд піраміди. З такої врожай буде щедрим і плоди зривати легко. Першу обрізку роблю одразу після посадки. Залишаю лише скелетні гілки. Наступного року вкорочую їх на 6–8 см. Спилюю верхні гілки більше, ніж нижні. Потім щовесни крону проріджую, щоб було більше сонячного світла.
Обприскує саджанець розчином сечовини — 0,7 кг препарату в 10 л води. Це захищає від комах, що зимують у ґрунті. Треба обробити дерево до набрякання бруньок, щоб не було опіків. Після цвітіння грушу Маргарита Марілен підживлює нітроамофоскою. На початку жовтня поливає дерева добривом із розчину 10 л води з 2 ст. л. суперфосфату та хлористого кальцію.
— Плід груші добре тримається плодоніжки. Не опадає, коли дозріє. Крім того, сорт Маргарита Марілен рано почав плодоносити. На четвертий рік були не пробні плоди, а зо два десятки груш. Вони чималі, то вийшов повний ящик.
Груші Киргизька довго зберігаються
— Земля біля хати не дуже родюча. Нічого не росте. А от зимова груша Киргизька примудряється добре плодоносити. М'якуш у неї кремового кольору, а зовні плоди бордові, — говорить 43-річна Олена Кравченко з села Велика Снітинка Фастівського району Київської області.
Груші дозрівають у першій половині жовтня, а в погребі зберігаються до листопада.
— У магазинних добривах не розбираюся. Тому восени, коли перекопую міжряддя, вношу по відру попелу під кожне дерево. Це допоможе наступного року сформувати міцну зав'язь і підвищити посухостійкість дерева.
4 
35413
Коментарі