— Посадила пурпурову актинідію і ніяк не можу їй нарадуватися. На вигляд це міні-ківі, тільки рожевого кольору, — розповідає 47-річна Олександра Колесник із міста Шепетівка Хмельницької області. — Дозріває наприкінці серпня — у вересні. На смак ягоди солодкі та пахнуть, як мармелад.

Сорт називається Скарлетт септембер і Пурпурна садова. Плоди виростають завдовжки 3,5–4 см.

— Посадила одразу кілька дерев — одне чоловіче і три жіночих. Мають перехресно запилятися, інакше не родитимуть.

Садила восени 2-річного саджанця. Викопала яму розміром 60х60 см. На дно поклала 10 см битої цегли. Додала 5 кг перегною, 150 г суперфосфату та дві склянки деревного попелу. Зробила зверху горбок із землі, щоб не попалити корінці. Поставила саджанець і засипала ґрунтом, щоб коренева шийка була на рівні землі. Землю мульчувала сосновою корою, яку насипала шаром 5–7 см. Між рослинами зробила відстань у 3 м.

— Біля кущів укопую стовпи, між якими натягую провід. Має бути три лінії. Перша — 50 сантиметрів від землі. Друга 50 — від неї, і третя так само. По них буде плестися ліана. Треба слідкувати, що місце було сонячне. Навколо молодого саджанця ставлю високе відро чи бідон без дна. Так коти не доберуться до основи стовбура. Вони від запаху актинідії дуріють, як від валеріанки.

Плодоносити починає в чотири­річному віці. Найкращий — сьомий рік. Тоді з однієї актинідії можна зібрати 20 кг плодів.

— На відміну від зеленої актинідії, урожай цього виду не обсипається. Тому всі плоди збирають зараз. Щоб пришвидшити дозрівання, розкладаю актинідію на покривалі, поряд кладу кілька яблук.

50 років росте на одному місці актинідія. Щоб пагони не погнулися до землі, біля рослини вкопують міцні стовпи.

×