— У мене восени все в цвіту потопає. Це завдяки колхікуму чи пізньоцвіту осінньому, — розповідає 56-річна Галина Борисюк із Кривого Рогу.

Навесні квітка викидає гарне листя, що нагадує конвалію. Улітку це листя повністю відмирає, а восени з-під землі з'являються квіти. Вони подібні до крокусів. Бувають бузкові, малинові, білі. Цвітуть із ранньої осені до початку зими.

Є два способи вирощування кол­хікуму: з насіння чи цибулин. У першому випадку починає цвісти за п'ять-шість років після посадки, у другому — наступного року.

— Головне, щоб ґрунт був легкий і рихлий. Рослина невибаглива. Просто має бути хороша садова земля. Єдине, бажано додати в неї трохи суперфосфату. Це захистить від слимаків.

Садити пізньоцвіт найкраще в серпні. Максимум — у перші дні вересня. Ділянка потрібна сонячна. Підійде також легка півтінь. Відстань між цибулинами має бути 10–20 см. Занурювати їх треба на глибину 8–20 см, залежно від розміру.

— Працювати з колхікумом слід тільки в рукавицях: у ньому міститься речовина, що викликає опіки й може призвести до отруєння. Навіть із водою, у якій постояв букет цих квітів, треба бути обережним.

Особливого догляду рослина не потребує. Треба прополювати від бур'янів і розпушувати ґрунт. Для захисту проти слимаків можна періо­дично притрушувати землю суперфосфатом. Поливати тільки під час цвітіння.

— Колхікум легко розмножується дочірніми цибулинами. Тому раз на два-три роки його бажано розсаджувати. Робити це в середині літа. Якщо не розсадити, дрібніше цвістиме.

×