Валентин Фінклер, 35 років, із села Сосонка на Вінниччині парник на розсаду готує з осені. Викопує траншею 1х1,5 м. Глибина до півметра. Викопану землю залишає поряд.

— Парник закладатиму наприкінці грудня або на початку січня. Тоді земля мерзла, не вдовбаєш, — каже Валентин Фінклер. — На низ покладу соломи, а потім конячий гній. Стільки, щоб яма була повна. Добре його поливаю. Зверху ставлю каркас із дощок на розмір ями, висотою сантиметрів 80. У нього поверх гною засипаю викопану землю. Накриваю пльонкою чи старими віконними рамами зі склом. Зверху кидаю старі ковдри, матрац.

Гній париться, розігріває землю. За тиждень вона розмерзається. Коли на плівці чи склі з'являється роса, Валентин Фінклер сіє розсаду.

— Перець і баклажани сходять довго. Їх сію у січні. Тоді ж ранню капусту. Помідори в середині лютого. Борозди роблю неглибокі, поливаю. На день одіяла знімаю, щоб розсада, коли зійде, грілася на сонці через скло.

Кожна культура любить рости окремо. Краще готувати кілька парників. Коли розсада виросте, її пересаджують у відкритий ґрунт під агроволокно. Можна накрити кожну рослину обрізаною пластиковою пляшкою. Валентин Фінклер пересаджує розсаду у теплицю. Її теж готує з осені.

— Підправляю каркаси, вношу свіжий перегній. Є теплиці, які опалюються електрикою. Але дешевше поставити плиту. При вході змурувати з цегли 70–80 сантиметрів висотою. Вихід диму — по трубі, яка тягнеться по центру через усю теплицю. Бажано, щоб вона була залізна — краще прогрівається.

×