— Із куща кизилу збираю два-три відра ягід. Росте на одному місці майже 100 років. Обрізаю, коли загустився, — говорить 49-річний Андрій Тітов, власник розплідника плодових і ягідних культур із села Опитне Бахмутського району Донецької області. — Перевірив українські сорти Лук'янівський і Білда.
Садить кущ у березні. Викопує яму по периметру кореня і завглибшки 30–40 см. На дно кидає жменю попелу, що є мінеральним добривом і захистом
від шкідників. Додає трохи ґрунту. Ставить саджанець і засипає землею. Мульчує перегноєм, що добре тримає вологу й поступово постачає добрива. Якщо додати всі одразу, то може згоріти корінь. Виростає кущ 4 м заввишки.
— Найкраще саджанці купувати з грудкою землі. Так не пересушиться коріння і рослина добре приживеться.
Садить попарно — дві рослини поряд, бо запилюються перехресно. Підійде сонячне чи трохи притінене місце. Поливає часто.
— Вирощую кизил понад 20 років, який посадили ще батьки. Казали, від нього туго дочекатися врожаю. Але кущ зародив на четвертий рік. Якщо розводити кизил із насіння, то пройде й десяток років.
Дозріває рослина наприкінці серпня — на початку вересня. Плоди масою 5–7 г. За смаком нагадують вишню. Їсти можна свіжими чи готувати варення.
— Якось кущ підмерз, бо було 19 градусів морозу. Підмерзлі гілки обрізав і за рік кизил відновився.
4 
35413
Коментарі