— Щосезону садила новий сорт груші й вони не приживалися. Засихали чи росли як дички й не родили, — каже 47-річна Ольга Осіпчук із селища Черняхів Житомирської області. — Першою вдалою покупкою є сорт Феєрія. Почала плодоносити через п'ять років після посадки. Спочатку було було 10–15 груш із дерева. Зараз дає по кілька відер.
— Деревце невисоке, від врожаю аж гнеться. Щоб уберегти, чоловік поставив дерев'яні опори.
Дозрівають плоди на початку осені. Зірваними в погребі лежать чотири-п'ять місяців.
— Коли грушці було років шість-сім, уперше її обрізала. Мусила це зробити, бо крона була крива. Боялася, що погнеться і пропаде.
На центральних великих гілках залишила три плодоносні стебла. Так доходило більше світла і наступного року збільшилася врожайність. Робить це навесні, до початку руху соку.
— У засуху дерево слід поливати. При цвітінні й дозріванні плодів без цього не обійтися.
Для підвищення стійкості до холодів підживлює фосфорними й калійними добривами.
— Щоб гризуни не погризли стовбур, замотую його дрібною сіткою. Торік спробувала мішковиною. Але її легко прокусити.
Молоді дерева вкутує перед настанням морозів. Навколо стовбура накладає ялинові гілки. Це гріє дерево й захищає коріння від випрівання.
— Якщо замало снігу, беру лопату й накидаю його біля стовбура. Грітиме коріння.
8 
35413
Коментарі