— Три роки сію восени на городі гірчицю і не можу нарадуватися. І земля не пустує, і худобі є що скосити. Та головне — ґрунт підживлюється, — говорить Василь ­Никончук, 59 років, із селища Понінка Полонського району Хмельницької області.

— Завдяки гірчиці збираю з городу не гірші врожаї, ніж після удобрення перегноєм. Коріння гірчиці проростає до 3 метрів і насичує ґрунт азотом, фосфором і калієм. Також повністю виводить хімію із землі, якої там чимало після кроплень. Гірчиця зупиняє вимивання поживних речовин і розкладається швидше за попіл і перегній. Знижує кислотність ґрунту, збільшує здатність утримувати вологу.

Висіває гірчицю на глибину 2–3 см. На сотку витрачає 250 г насіння. Його спеціально не готує. Просто сіє і присипає тонким шаром ґрунту чи піску. Що глибше посіяти, то пізніше з'являться перші паростки.

— Сію щільно, то й бур'яни не протикаються.

Стебла гірчиці перегнивають й удобрюють землю, а коріння розпушує її.

— Засіювати з середини осені город сидератами — основний принцип органічного землеробства, — додає. — Так розробляють неродючі бідні ґрунти. Земля весь час має бути засіяна й засаджена. Тоді не вихолощується, її структура не руйнується від спеки та злив.

Біла гірчиця сходить на третій-четвертий день після посіву. Невибаглива, холодостійка, відлякує шкідників і перешкоджає поширенню грибків.

— Сусідка застерігала сіяти гірчицю на початку жовтня. Я не послухав і цьому радий. Виросла, як щітка. Витримує 6 градусів морозу. Восени ще встигне вирости й зацвісти. Цвіт викидає за місяць.

Рослину скошує одразу, як починає цвісти. Має вирости майже 20 см. Перекопує грядку, щоб зелена маса опинилася в землі.

— Якщо не прогадати з термінами, можна мати 300–400 кілограмів зеленої маси з однієї сотки. Закладаю траву в ґрунт, трохи відкладаю для мульчі чи компостної ями. Її не можна використовувати там, де наступного року плануєте садити редиску, капусту чи ріпу. Вони вражаються однаковими захворюваннями та шкідниками. Попередниками повинні бути бобові чи злакові культури.

Гірчицю не можна вирощувати на одному місці понад три роки. Тоді замінюють на фацелію, овес, конюшину, люпин, ріпак або жито.

— Сидерати для мого городу — спасіння. Зараз гній на вагу золота, бо худоби не тримаю. Вони швидко сходять, нічого не беруть із ґрунту ще й удобрюють його, — говорить 62-річний Олексій Мостіпан із міста Синельникове Дніпропетровської області. — Дача в мене — як розрада душі. З посівом жита після городини не треба багато робити. А то, доки порозкидаєш той гній, то вже стомишся, як собака.

У вересні город засіває житом. За два місяці переорює. На 10 соток використовує три 10-літрові відра насіння. За два місяці зеленої маси наростає майже 2 т. За один-півтора місяці косить її, приорює в землю. Нескошене чіплятиметься за плуг.

×