Павло Пащенко з села Богунове Іванівського району Одеської області в листопаді білить фруктові дерева. Чекає, щоб обпало листя й одразу розводить мідний купорос.
— Я на цьому вже собаку з'їв. Ніде не вчився, тільки читав літературу. А ще жінка агроном-плодоовочівник. Якщо щось не знаю, то підкаже, — говорить Павло Пащенко, 57 років. Має фундук, кизил, персики, сливи, абрикоси, яблука, черешні, вишні, груші. Більшість прищепив сам. — Ми 23 роки фермерували, а тепер зайнялися садівництвом. Серце почало здавати, немає здоров'я ті поля оббігати.
Кора — захисна оболонка рослини, що приймає на себе коливання температур, палюче сонце, протяги, мороз. Від таких пошкоджень вона грубіє і тріскається. Їй потрібне біле покриття, щоб відштовхувати сонячні промені.
— Без побілки ніяк не обійтися перед заморозками. Це виганяє грибки і шкідників із кори, що прилаштувалися там на зимівлю. А ще після побілки стовбур не покриється льодовою кіркою.
Білити можна вапном, водоемульсійною чи водно-дисперсійною фарбою. Остання тримається на дереві два роки. Розчин має містити клей або глину, щоб прилипав до кори та мідний купорос для дезінфекції.
Перед побілкою варто зняти зі стовбурів мох і стару кору. Для цього користується гострим дерев'яний кілком. Заборонені скребки чи щітки для металу, бо ранять дерева. Після очищення змащує стовбури дезінфекційним розчином. Його робить із 10 л води та 0,5 кг мідного купоросу. Для побілки з вапна у 10 л води розводить 3 кг крейди чи гашеного вапна, 0,5 кг мідного купоросу і 100 г казеїнового клею. Наносить на стовбур і гілки.
— Побілка не прикрашає дерева, а захищає від зимового сонця. У відлигу сік оживає під корою, а вночі замерзає. Від такого перепаду тріскає кора, — розповідає 47-річний Олександр Мішин, столичний фізіолог дерев. — Від сонячних опіків кора стає бура. Єдиний порятунок — водоемульсійні фарби. У них є антигрибкові компоненти, що рік не змиваються дощем. Також відлякують запахом мишей і зайців, які люблять гризти стовбур.
2 
35413
Коментарі