— Посіяла білі баклажани на продаж. Вирощую лише українські сорти, тому купила Білу Лілію. Плоди на смак подібні до печериць. Готові до вживання за 100–120 днів після посіву, — каже 38-річна Сніжана Кликур із села Зоряне Христинівського району Черкаської області.
На кущі виростає шість-вісім баклажанів вагою 300 г.
— Не дають гіркоти, бо не містять речовини соланіну. Цікаві також сорти Пінг-понг і Бембі. В них плоди кругленькі, як помідори. Син називає їх сніжками, бо якраз поміщаються йому в долоню.
Сіє баклажани до кінця лютого. Спочатку кладе насіння в слабкий розчин марганцівки на 2–3 год. Тоді розкладає в окремі стаканчики.
— Щоб розсада не витягувалася, ставлю на сонячне підвіконня.
Змішує дві частини землі з городу, одну частину перегною й одну — піску. Така суміш живить коріння і захищає від застою вологи.
— Кімнату, де стоїть розсада, обов'язково провітрюю. Щоб не поцвіла земля. Температура повітря має бути не нижче 23 і не вище 30 градусів.
Через два місяці висаджує в ґрунт або теплицю. Вибирає місце після цибулі, капусти, огірків, квасолі чи гороху.
Баклажани підживлює тричі за сезон: під час цвітіння, перед збиранням плодів і після нього. Так швидше росте і зміцнюється корінь. Коли зав'яжуться плоди, готують розчин із 1 ч. л. аміачної селітри, 3 ст. л. суперфосфату і 2 ч. л. сірчанокислого калію на 10 л води. Восени вносять на 1 кв. м 25 г суперфосфату і 25 г сірчанокислого калію. При весняному обробітку ґрунту — 20 г сечовини на 1 кв. м.
4 
35413
Коментарі