Родина українських митців Олександра і Миколи Теліженко та їх онука Олеся представили унікальний етно-одяг, авторські рушники і картини-витинанки 29 травня в Черкаському краєзнавчому музеї.
"Я допомагала мамі вишивати з маленького. Казала, от тільки вирвусь з дому - в житті більше голки в руки не візьму. Так її і не беру. В дитинстві вишивали рушники на базар. Це був як засіб існування. Думала, то не мистецтво, то був базар. Проте зараз розумію, що то була остання жива органічна сторіночка розвитку художніх промислів народу", - розповідає Олександра Теліженко, майстер народного мистецтва.
"У ХХ столітті вишивали чорно-червоним на білому тлі - це найвищий рівень драматичності. Люди тоді бачили тільки війни, голод, терор і репресії. Я закликала висвітлювати ауру України через кольорове вишиття. Цей рушник такий барвистий, бо я хотіла передати позитивне бачення України", - майстриня показує на різнокольоровий яскравий рушник, що висить у залі.
На ньому зображена квітка, що росте з землі у вись. Земля зображенна 7 кольорами, які відповідають кольором енергетичих чакр людини відповідно духовних практик Сходу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Школу закінчили 184 867 учнів
"У ХХ столітті з людей повністю вибили глибинні знання природи, наших давніх символів. Ми втратили той зв'язок. Зараз рушники майже ніхто не творить. Беруть музейні або з каталогу, щось комбінують. Рушник - це ціла філософія. Історики кажуть, що це давно втрачена народна грамота", - говорить Олександра Василівна.
Також майстриня розповіла про випадок крадіжки авторської ідеї її роботи:
"Цей рушник називається "Тріумф жінки". От його у мене вкрали. На моїй персональній виставці в музеї Івана Гончара, вона сфотографувала його і виставила на сайті з інформацією, що це її робота. Розкрутила і почала клепати його автоматизовано. Це дуже відома жінка, далеко не бідна, має мережу магазинів. Коли я з нею зв'язалася, її слова були: "А я думала, що вас вже немає". Після смерті автора робіт має пройти 70 років. Лиш після цього твір стає всенародним надбанням. Про це вона навіть не здогадувалася".
Виставку робіт проводять в рамках 100-річчя Черкаського краєзнавчого музею. Паралельно відбувалися презентації робіт місцевих видавництв. Подію відвідали близько 300 гостей.
У мережі показали старовинні графіті на стінах замку Любарта у Луцьку. Написи датують від 1602 року і до кінця ХХ століття.
Люди зазвичай залишали власні автографи. Найбільше написів залишили на стіні між Владичою і Стировою вежами.
8 
1634
Коментарі