Говоримо з 29-річною Антоніною ЧЕРНЕНКО про Храпачівську громаду. Очолює її із 2015 року. Вона наймолодший сільський голова у Білоцерківському районі.

Чому Ви пов'язали своє життя з політикою?

— Я маю власне бачення розвитку села. До моєї думки прислухаються. Тому пішла в сільські депутати, водночас працювала в сільраді секретаркою. У березні 2015-го голова Яків Мельник пішов достроково на пенсію. Мені довелося виконувати обов'язки очільника села. На чергових виборах громада обрала мене головою.

Що на новій посаді зробили в першу чергу?

— Найперше за кошти сільради купила п'ять комп'ютерів та обладнала кабінет інформатики. Провела інтернет. Не забула, як працювала шкільною вчителькою і розповідала дітям про комп'ютер на пальцях. Приносила з дому свій ноутбук. Тепер ці комп'ютери доступні всім селянам поза уроками. Врятували будинок культури. Там протікала, місцями обвалилася стеля. Будівлю утеплили, замінили вікна та двері, полагодили дах. Впоралися за рік. Загалом витратили 1,5 мільйона гривень за програмою співфінансування. 149 тисяч гривень виділила білоцерківська районна рада. Решту — департамент регіонального розвитку. Тепер тут діє вокальний ансамбль і танцювальний колектив. Безоплатний гурток малювання, вжиткового мистецтва, петриківського розпису. У 2017–2018 роках довели до пуття амбулаторію. Ремонт обійшовся в 700 тисяч гривень. Кошти дали з районного бюджету.

Що найважче на новій посаді?

— На мої плечі лягла відповідальність за два села. І сесію треба провести, і договори укласти, інвесторів знайти, оббігати всі інстанції як-от обленерго. А з людьми мені працювати неважко. Допомагали голови Терезиного, Сидорів, Трушків та Вільної Тарасівки. Мені корисний їхній досвід, їм — мої свіжі ідеї. Коженецький голова мене досі називає Доня-Тоня.

Два роки тому в селі відкрили дитячий садок.

— Так, восени 2017-го ми почали добудовувати його до приміщення школи. Відкрили в грудні того ж року. Садок розрахований на 20 місць. Зараз повністю заповнений. Із районного та сільського бюджетів на нього виділили 700 тисяч гривень. У садочку є гральна кімната, спальня, передпокій із шафами, пральня й туалет. Їжу малюкам приносять зі шкільної їдальні.

Який бюджет Храпачівської сільської ради?

— Ми не дотаційні, село не отримує державних доплат. Річний бюджет становить 1 мільйон 190 тисяч гривень. А приймала село із 370 тисячами гривень на рік. Збільшили за рахунок податків підприємств. На території сіл працює чотири фермерські господарства. Є магазини продовольчих і господарських товарів, торговельний кіоск. Нещодавно відкрили кафетерій. Для людей, які не можуть прийти в магазин, працює доставка. Їздить раз на тиждень. Замовлення приймають по телефону.

Які соціальні програми діють у селі?

— У нас проживає 12 людей, які не мають ні дітей, ні можливості пересуватися. Ними опікується соціальний працівник Тетяна Семида. Безплатно білить їм хати, прибирає на подвір'ї, працює у садку й на городі, їздить в аптеку. У селі діє програма "Турбота". Виділяємо кошти онкохворим, багатодітним і малозабезпеченим, а також учасникам ООС. Найбільшу дали на лікування — 10 тисяч гривень. 300 жителів населених пунктів оформили субсидії. Це найбільше в районі. Люди, що не мають газу, отримують тверде паливо. 32 людей одержали дотацію на молодняк великої рогатої худоби.

Які проблеми у сіл Храпачі та Скребиші?

— Не встановлені межі сіл. Для цього потрібно розробити генеральний план. Але це коштує 368 тисяч гривень. Нам вистачило лише на повітряну зйомку — 68 тисяч. Тому до нас не поспішають інвестори. А ще ми не можемо здати в оренду два ставки, що розташовані на межі двох сіл. Могли б отримувати 200 тисяч гривень щомісяця. Натомість маємо лише 500. Всі гроші йдуть в область.

Також у селі немає комунального підприємства, що опікувалося б благоустроєм. Тому все робимо своїми силами. Із працівниками сільради за допомогою підприємства вивезли 23 КамАЗи будівельного сміття від будинку культури і школи. Ліквідували незаконні сміттєзвалища. Двічі на рік загортаємо звалище за селом.

Злочинності у селах майже немає. Лише один мешканець періодично потрапляє до в'язниці. Живе за принципом "украв, випив, у тюрму". Коли його випускають — село тремтить, бо тягне з хат усе підряд.

А яка ситуація з дорогами?

— На території наших сіл проходить 13 доріг. Тільки дві з них заасфальтовані. Інші ґрунтові. Взимку не може заїхати техніка, щоб почистити від снігу. Люди повідступали заборами за межі двору і вулички стали вузькими. Минулої зими, коли трактор прогортав сніг, я висунулась із кабіни і тримала телефонний провід, щоб не обірвався. Один кілометр дороги коштує мільйон гривень. Це наш річний бюджет.

На якій стадії зараз процес децентралізації? З ким плануєте об'єднатися?

— З 2015 року запрошення об'єднатися надходили від Узинської та Іванівської громад, Терезиного. Найближче до нас, за 11 км, розташоване селище Терезине, тому 2017 року обрали їх. Документи досі лежать на погодженні в Києві.

Після отримання томосу громади переходять до українського патріархату. Ваша церква також?

— У селах не було сварок із приводу зміни патріархату. У Храпачах — дерев'яна церква Архістратига Михаїла. Це пам'ятка архітектури. Належить до Московського патріархату. Протоієрей Роман Довженко живе у храмі на другому поверсі. Громада не втручається у діяльність церкви. У Скребишах є два будинки молитви.

Над чим працюєте зараз?

— Цієї весни провели інтернет по всьому селу. Зараз ремонтуємо кабінет для першачків. Цьогоріч їх у нас п'ятеро. У їдальні міняємо кахлі. Плануємо утеплити школу і побудувати спортзал. Облаштуємо водовідведення у фельдшерсько-акушерських пунктах. У будинку культури встановимо теплу підлогу. Він не опалюється, і взимку дуже холодно під час святкових заходів. А ще добиваюся, щоб відремонтували дороги і пустили громадський транспорт у село Храпачі до церкви.

Скільки Ваших односельців побували на Сході?

- 21 людина. Всі повернулися живими. Пам'ятаю першу хвилю, тоді в неї потрапив мій однокласник Сергій Кущ. То були справжні патріоти, але голі й босі. Ми збирали їм двома селами гроші на одяг, бронежилети, харчі. Одного з бійців Ігоря Скібінського побачили в новинах у шльопанцях. Вислали йому одяг. У школі обладнали куточок героїв із фотографіями наших бійців. Сільська рада за погодженням громади виділила будинок та земельну ділянку військовослужбовцю Сергію Служавому. Наділи землі в населених пунктах отримали Петро Кущ, Руслан Тихонов. Також для індивідуального садівництва по 0,12 га дали сімом військовослужбовцям. У Храпачах похований герой Сергій Валерійович Павлуша. Він уродженець Білої Церкви. Стрілець-помічник гранатометника із 72-ї артилерійської бригади. 15 липня 2014-го загинув під час обстрілу терористами позицій українських військових поблизу Амвросіївки.

Антоніна Черненко народилась у селі Скребиші. Мати — зоотехнік і ветлікар, трудилась у колгоспі. Батько — тракторист-комбайнер. Працювала у скребишівській школі. Педагог-організаторка, викладала у початкових класах інформатику. Нині здобуває другу вищу освіту в академії держуправління при президентові України. Має старшу сестру Ліну та племінницю Олександру. Незаміжня. Живе з батьками. Любить куховарити, вишивати і читати. Подорожує Україною. В наступних виборах сільського голови участі брати не буде. Каже, що розчарувалася. Змінити рідний край не дає держава.

×