— Бабуся по маминій лінії любила співати. То і я з дитинства вподобала пісню. Як і дві мої молодші сестри. Усі закінчили музичну школу та Тульчинське училище культури, — розповіла викладачка хорової культури та спеціаліст із вокально-хорового жанру Немирівського будинку культури Ольга Йолтуховська, 55 років.
Також Ольга Володимирівна проводить індивідуальні заняття з дітьми. Її запрошують проводити різні свята. Напам'ять знає безліч пісень та на слух вміє грати почуту мелодію.
— Ще як була у класі шостому, дуже хотіла до музичної школи, — пригадала Ольга Володимирівна. — Ми тоді на Тернопільщині жили. Важко було потрапити на навчання. На одне місце претендували 17 дітей. Я не здала екзаменів. Та дуже хотіла вчитися. Ходила попід вікна, слухала, як грають, співають. Мене помітив директор школи. Оцінив мої наполегливість та бажання. Запросив навчатися. Скільки в мене було радощів! У ніч після запрошення снилося, що в мене великі крила і я літала.
Пізніше мені купили баян. Нікому не давала його носити — сама тягала додому. Дуже серйозно віднеслася до навчання. Вечорами закривалась у комірчині і до часу ночі могла розбирати ноти. Мама запалювала лампадку. За три роки навчання пройшла програму, яку вчать за п'ять.
Я прагнула і досі хочу відновити український фольклор
Після школи Ольга Йолтуховська вступила до Немирівського професійного училища на плиточника-облицювальника. Працювала на будівництві. Згодом на Немирівщину переїхала й уся родина.
— Якось обкладали плиткою культурний центр в Ковалівці. Познайомилась із головою колгоспу та його дружиною Віліною Федорівною. Вона знає дуже багато народних пісень. Захоплююся цією жінкою. Нещодавно тамадувала на її 80-літті, — продовжила Ольга. — Як вона співає, витанцьовує карапет та краков'як! Мабуть, те знайомство спонукало мене згадати про моє покликання, про музику. А ще кінофільм тоді показували в клубі — "Дударики". Подивившись його, я остаточно все для себе вирішила.
Згодом закінчила Тульчинське училище культури та інститут культури в Києві. Була керівником народного хору при цукровому заводі в Ковалівці. Працювала у школі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ансамбль "Співограй" переміг на міжнародному дитячому конкурсі
— Я на той час і в Києві могла прилаштуватися, — додала жінка. — Але дуже тягнуло в село. Я прагнула і досі хочу відновити український фольклор. Моїм кумиром була Раїса Кириченко. Для мене дуже важливий зміст пісні. Любила слухати й Анну Герман, і Ніну Матвієнко. З теперішніх подобається Олена Білоконь.
Нині всі вдарилися в естраду та фонограми, забувається те прекрасне українське. Моя найменша сестра вже років вісімнадцять живе в Італії. Вона там також прославляє українську культуру. Проводить весілля в українському стилі, співає в українському ресторані.
До нинішньої роботи Ольга Йолтуховська працювала в будинку школярів.
— Коли там викладала, то помітила двох дівчаток — Діану Немудру й Настю Гук. Організувала дует. Вони дуже талановиті діти. Ми з ними їздили не на один фестиваль. У Вінниці отримали кубок. Усі були в захваті від цих двох тендітних дівчаток, що так досконало та сильно виконали старовинну українську пісню а капела.
У Ольги Йолтуховської є донька, син і онук.
Кожен етап українця супроводжується піснею та обрядами. Співають побутові, ритуальні, весільні, обжинкові, поминальні, колискові та інші пісні. Саме тому українська мова — наймилозвучніша у світі. Вивчаючи фольклор, люди черпають натхнення та життєву силу, спокій, настрій.
6 
Коментарі