"Вперше взяв у руки батьківський фотоапарат в чотирнадцять років"

У власній колекції фотограф-аматор має понад 30 тисяч світлин.

Робоча сумка через плече, в якій складено різне технічне приладдя – електричний кабель, пристрій вимірювання електронапруги, модулі, елементи з'єднання. Чоловік щойно закінчив роботу на об'єкті, де вже декілька днів проводить сигналізацію.

– Щоб мав піти у відпустку, готую під охорону об'єкт, – каже 44-річний Віктор Левенець. Працює електриком у гайсинському районному відділі поліції охорони з 1995 року. – За весь період свого життя жодного разу не змінив професії. Після закінчення 1993 року вінницького училища №19 повернувся у місто. Через два роки розпочав трудову діяльність електриком із ремонту та обслуговуванню охоронних систем. Вже п'ятий рік, як в більшості сам виконую роботи. Доводиться їздити не тільки Гайсинським районом, а й Теплицьким, Іллінецьким. Коли сонячно і тепло, сідаю на власний мопед та їду виконувати роботи. Автівки немаю.

Віктор згадує свої дитячі роки. Розповідає про уподобання:
– З класу шостого зацікавився географією та картами. І досі цим цікавлюся. Навіть на роботі весь кабінет обклеєний картами. Їх там більше десятка. Завжди хотілось побувати в різних місцях, тим більше зафіксувати на плівку. Вперше взяв у руки батьківський фотоапарат ФЕД 5В (вироблявся у Харкові з 1975 до 1991 року, – Газета.) в чотирнадцять років. Відтоді і фотографую. Професійної освіти з фотографування не здобував. Знання отримував самотужки шляхом експериментів.
Процес обробки фотоплівки довготривалий, займав багато часу. Дружина Оксана часто сердилась, що мало чим допомагаю по господарству. Все змінилося, коли 2007 року придбав цифровий фотоапарат. На той час до мого хобі дружина вже й звикла. Зрозуміла, що не вдасться переконати і відмовити від улюбленої справи.

На деякий час Віктор зупинив розповідь. Поправив на голові сірого картуза.
– На відміну від більшості гайсинських фотографів ніколи не займався фотографією різних урочистостей – весілля, хрестини, дні народження, – продовжує розповідь фотограф аматор. – Якщо і робив подібні світлини, то лише родичам. Для мене важливий сам процес фотозйомки, сюжетність кадру, а не гроші. За весь час не продав жодної фотографії.

Найбільше подобається працювати із світлинами, де зображена природа, пейзажні композиції.
Займаюся також макрофотографією – це напрямок фотографії, в якому зображення дрібних об'єктів відображаються у великому масштабі. Для такої фотозйомки потрібно спеціально налаштувати апаратуру і бути дуже уважним. Уміти правильно вибирати освітлення. Найголовніше – мати величезне терпіння.
Подобається фіксувати у кадрі історичні пам'ятки рідного краю та Вінниччини. Маю велику підбірку світлин, де зображено давні і сучасні церковні пам'ятки Гайсинщини.
Особисто мене, процес фотографування приваблює тим, що вдається зафіксувати мить краси світу, який нас оточує. Бути фотографом, це не просто взяти у руки фотоапарат. Потрібно відчувати, майже на грані, родзинку сюжету, або обраної картинки.
Завдячуючи сучасним технологіям, фото обладнання та графічних редакторів часто експериментую. Фотографія – це мистецтво і спосіб життя.

На запитання: скільки має світлин у власній колекції? Віктор Левенець усміхнувся і відповів:

– Декілька років тому діти захотіли підрахувати. Нарахували більше 30 тисяч, але є старі матеріали, які досі не оброблені. Так що конкретне число назвати не можу.
Сьогодні, дуже часто телефонують до мене з різних редакцій журналів і просять дозволу на використання моїх світлин. Найчастіше звертаються від видавництва "Сад та город". Ніколи не був проти, але гонорари не беру.
На жаль, жодна донька, а виховали ми з дружиною трьох дітей – Анну, Альону та Вікторію, не цікавиться цією справою. У них свої уподобання.

×