— У квартиру увірвалися органи опіки, поліція та "швидка допомога". Закутали сина в ковдру і винесли на вулицю. Сказали, що забирають дитину через погані умови проживання, — говорить 35-річна Наталія Мельник із села Великополовецьке Сквирського району Київщини.
Два місяці тому соціальні служби відібрали у неї сина 3-річного Юрія. Відвезли до дитячого будинку "Надія" у селі Кривошиїнці. Наталія погано за ним доглядала, у квартирі не прибирала, кажуть у сільраді. Мовляв, дитина часто бувала голодна, обмочена, у брудному одязі, мати з ним не гуляла і не зважала на істерики.
Насправді сина забрала поліція через скарги сусідів, стверджує Наталія:
— Ми часто із ними сваримося. Тому періодично живу у батьків. Цієї зими була там два місяці. Коли повернулася, то виявила, що в хаті батареї розмерзлися. Пішла до сільради просити про допомогу. А натомість у мене відібрали сина. Те, що син кричить — це проблеми психо-мовленнєвого розвитку. Він пройшов медичну комісію у Сумах. Назначили лікування.
— У мене щодня підйом о п'ятій ранку, бо хлопчик розривається. А Наталія спить, бо до другої ночі говорила по телефону і сиділа в інтернеті, — говорить сусідка Олена Шевченко. — Хай дитина краще буде в чужих людей, ніж у неї. З малим вона не гуляє. Його одяг смердить. У квартирі теж неможливо втриматися.
Бабуся дитини Валентина Безлюдна звинувачує Наталію в тому, що вона не хоче працювати:
— Не один раз зверталася до поліції. Донька не займається онуком. Навіть їсти йому не готує.
Великополовецький сільський голова Галина Марченко бувала у квартирі Наталії Мельник.
— Наталія стоїть на обліку як мати-одиначка. Обстежуємо умови проживання певних сімей, — говорить Галина Миколаївна, 49 років. — Під час одного з візитів побачили, що дитина голодна, не перестаючи плаче та істерить. У квартирі було холодно і не прибрано. Наталія казала, що все рівно поїде до батьків. Поставила їй умови, аби знайшла роботу і влаштувала сина у дитсадок. За тиждень соціальна служба забрала дитину.
Батько дитини Віталій Скляр живе в Києві. Сина не часто провідує.
— Із Наталею тиждень жили разом. Я знав, що стосунки не триватимуть довго. У нас різні погляди на життя, — говорить 52-річний Віталій Скляр. — Спочатку ми користувалися контрацептивами. Потім Наталія запевнила, що не може мати дітей. Коли сказала, що вагітна — я наполягав на аборті. Відмовила. Сказала, що десять років лікується від безпліддя. Я пообіцяв допомагати. Але жити ми будемо окремо. Спочатку я винаймав для неї житло у Києві. Зараз не маю такої можливості.
Востаннє Наталія відвідувала сина у дитбудинку 2 травня. Юра захворів на вітрянку, каже. Збирається продавати квартиру, оскільки має отримати робоче житло.
— Влаштовуюсь на роботу в "Укрзалізницю". Працюватиму комерційним менеджером, — говорить Наталія. — Юра ще дитина й не розуміє, що відбувається. Йому буде краще з мамою.
11 травня у Сквирській районній державній адміністрації вирішували, чи повертати Наталії Мельник дитину. На засідання вона прийшла з батьками. Були представники служби у справах дітей, дитячого будинку "Надія" та великополовецький сільський голова.
— За той час, поки Юрій був у дитячому будинку, батьки Наталії зробили ремонт у своїй квартирі у Сумах. Хочуть забрати онука до себе. Наталя ж навіть на роботу не влаштувалася, лише обіцяє, — говорить Галина Марченко. — У ній немає нічого материнського. Я наглядаю за дитиною у дитбудинку. Хлопчик перестав боятися купатися в душі й почав нормально їсти. Вже розмовляє. Юру привчили до горщика. Те, що було написано в медичній картці — брехня. Я не знаю, де Наталія взяла ті діагнози.
Батьки Наталії провідували онука, хлопчик їх упізнав та пішов на руки. Побачивши матір, почав плакати.
Наталі дали ще півроку, аби вона працевлаштувалася. У цей час її син житиме в дитячому будинку. Якщо жінка не виправиться — її позбавлять батьківських прав.
2 
Коментарі