Із керівничкою гайсинського танцювального колективу "Сузір'я" Валентиною Харченко, 63 роки, домовились про зустріч у кафе "Каштан". Разом з нею приходять ще 10 жінок. Сідаємо за столик. Валентина Миколаївна дістає фотоальбоми. На знімках жінки в яскравих сценічних костюмах.
— На жаль, немає фото, де ми у повному складі, — каже Валентина Миколаївна. — У нашому "Сузір'ї" 22 учасниці. Всі дуже артистичні, творчі і доброзичливі. А головне — талановиті. Середній вік колективу — від 30 років і до сімдесяти "плюс". За час нашого існування ми вивчили гуцульський, молдавський, циганський танці, чардаш, польку-карапет, рок-н-рол, танець "Ніч яка місячна". Також була спільна постановка з дитячим танцювальним ансамблем "Усмішка".
У середині вісімдесятих років Валентина Харченко вела гурток хореографії у клубі цукрового заводу. Згодом її ж випускниці запропонували створити танцювальний колектив для дорослих. 24 березня 2010 року пройшла перша репетиція "Сузір'я". Зараз колектив збирається раз на тиждень. Орендують приміщення у торговельному центрі "Європейський". За рік можуть підготувати від одного до трьох танців.
— Якби ви знали, як ми чекаємо цих репетицій, — говорить Ніна Іщук, 55 років. — Кожна наша зустріч — це свято. Для ювілярів нашого колективу готуємо сюрпризи, придумуємо сценки, тематичні свята — "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", "Тисяча і одна ніч", "Буратіно", також пародируємо артистів. Якщо хтось одружує свою останню дитину, то проводимо обжинки в українському стилі. Цікаво збиратися в когось вдома і разом займатися випічкою чи готувати щось незвичне, наприклад, гуляш-левеш. Також любимо спорт. Одного разу каталися на квадроциклах. А на Водохреще щороку збираємось в Крутогорбі, варимо юшку, хтось пірнає в ополонку.
Танцювальний колектив неодноразово виступав на сцені гайсинського будинку культури, будинку для літніх людей. У 2014 року брав участь в угорському танцювальному фестивалі "Балатон".
— Крім того ми любимо разом подорожувати, — додає Валентина Миколаївна. — Їздили на екскурсію до Австрії, три роки поспіль — на термальні джерела в Угорщину. Також відпочивали у Карпатах.
Жінки починають згадувати поїздки.
— У Карпатах ми катались на трамвайчику. Були одягнуті в українські народні костюми, — усміхається Ніна Іщук. — Всю дорогу співали, а на зупинках танцювали. Виходили дуже гарні колоритні імпровізації. Молодь, дивлячись на нас, також приєднувалася до танцю. Інші туристи були вражені, німці цілували нам руки. В Угорщині ми теж весело проводили час, танцювали. Там нас уже добре знають.
Всі хореографічні постановки придумує Валентина Харченко. Сценічні костюми шиють на замовлення.
— Валентина Миколаївна має величезний талант, — говорить Марина Колесникова, 69 років. — Вона закохана у танці і без них не уявляє свого життя.
— Наш керівник — дуже чуйна і добра людина, — приєднується Ірина Рижак, 57 років. — Ми її обожнюємо.
— А я обожнюю вас, — відповідає Валентина Миколаївна.
Усі жінки сміються.
Валентина Харченко п'ять років мешкала за кордоном
Валентина Харченко народилась 11 листопада 1955 року в Іллінцях. Батько, Микола Родіонович Гладкий, був військовим. Грав на духових інструментах у військовому оркестрі будинку культури. Згодом сім'я переїхала до Гайсина. Валентина закінчила місцеву школу №4 та музично-педагогічний факультет Вінницького педагогічного інституту. Разом з чоловіком-військовим п'ять років мешкала в Угорщині. Там була керівником танцювального колективу "Южаночка". Має двох синів та п'ятеро онуків. Чоловік Микола займається підприємницькою діяльністю.
4 
Коментарі