— Рибну юшку варила вдома, на річці, у сільській печі і навіть біля церкви Цілителя Пантелеймона. Якраз храмове свято було. Зготувала п'ять відер страви, аби всіх нагодувати, — каже 52-річна Людмила Козачук із Гайсина.
Розповідає про свій рецепт юшки.
— Рибу беру різну — карасики, окуні, плітку. Хтось варить спершу півня, потім виймає і додає рибу, — говорить Людмила Євгеніївна. — Я ж використовую лише рибу. Аби лише свіжа. Треба відібрати дві її порції. Одна піде в бульйон, другу частину притримати. Нарізаю шматочками і промиваю. Окремо в чан чи велику каструлю складаю голови й хвости риби — для бульйону.
У бульйон додає чорний перець горошком, лавровий лист, нарізані кубиками картоплю з морквою. Цибулю кидає цілу.
— Можна додати корінь петрушки чи селери. І в кінці, хвилин за 10 до готовності — великі шматки основної риби — судака, щуки, ляща. Хто любить прозору юшку, то як перша порція риби вивариться — її повністю вибирають. У кінці додаю кріп і петрушку. Сіль та перець за смаком. Юшка виходить навариста, бо кипить на невеликому вогні.
Людмила Козачук любить рибалити. У 8 років ловила рибу коблики у річці Соб.
— Схожі на бички, — розповідає. — Зараз їх чомусь дуже мало. А тоді було багато. Ми жили біля річки. Влітку чи взимку днями пропадала на водоймі. Брала емальоване відро, привʼязувала до нього мотузку. Дно вимащувала рідким тістом. Ставила на сонечко, аби присохло. Тоді занурювала в річку і чекала. За годину-дві витягувала. У відрі було повно кобликів.
Нині Людмила Євгеніївна часто їздить на рибалку із чоловіком Дмитром у села Степашки, Сокільці, Щурівці.
— Минулої зими зловила невідому рибу схожу на піранью, із зубами та колючками. Із переляку викинула її назад у річку, — сміється жінка.
2 
Коментарі