Субота, 17 серпня 2019 00:31

"Коли пішли в родову, сон наче рукою зняло"

Віктор та Олена народжували разом

— У нас із сусідом вагітні дружини. Строк пологів з різницею в один день. Поспорили — чия пізніше народить, той і "виставляється". Здається, я переміг, — каже 30-річний Віктор ОНИЩЕНКО з Білої Церкви.

Уночі 21 липня його дружина Олена Коломієць, 34 роки, народила доньку Софію. Чоловік був на партнерських пологах. Розповідає, як усе відбувалося.

— Увечері 20 липня поїхали машиною у пологовий будинок. Дружина була на передньому сидіння. Почалися перейми, то стогнала від кожної вибоїни, — говорить Віктор. — Ми приписані у селі Фурси і народжувати мала у районній лікарні. Там здавала аналізи. Однак у тому медзакладі відсутні окремі палати. Тому й поїхали в міський пологовий.

Домовленості про пологи з лікарем у сім'ї не було. Поклалися на удачу — хто чергуватиме того дня, той і прийматиме роди. Тоді це була лікарка Мирослава Олександрівна. Найперше завела Олену в кімнату з ліжком. Там її зважили, зареєстрували. Відправили на п'ятий поверх у палату №1. У ній стояло ліжко та пеленальний стіл, прозора "корзина" для немовляти, холодильник. Була мікрохвильова піч і душова кабіна. Туалет на поверсі — один на всіх.

— Переносила дитину на 12 днів. Дзвонили з лікарні, хотіли покласти в стаціонар. Я відмовилася, бо почали б стимулювати пологи, — каже Олена. — Ще й аналізами залякали. Валентина Лазарєва в районній лікарні сказала, що у мене критично низький рівень гемоглобіну — 86. Хоча в медичній картці написала 96. Аналіз у лабораторії "Сінево" взагалі показав більше сотні. Може, лікарка хотіла створити проблему, щоб потім її "вирішити". На її дзвінки я більше не відповідала.

У палаті перейми стали болючішими. Олена стояла або лягала. Віктор масажував їй поперек — від цього ставало трішки легше, згадує чоловік:

— Час від часу заходила лікарка й перевіряла пальцями, на скільки відкрилася матка. Олена просила у Бога допомоги. Від болю в неї судомило ноги. Так продовжувалось півтори години. Дрімав, але як тільки чув стогін дружини — вставав. Розтирав спину.

Після кількох переймів Олену перевели у родову палату. Пологи приймали четверо — гінеколог, акушерка та санітарка. Ще одна лікарка була біля вікна. Чекала на появу дитини.

— Я стояв біля голови дружини і гладив її, — розповідає Віктор. — Лікарка радила тужитися трьома потугами, скільки вистачить сил. Потім трішки можна було відпочити. І по новій. Жінка трималася за ліжко так, що долоні біліли. Казала, що вже немає сил.

За пів години лопнув пухир з навколоплідними водами і забризкав акушерку. З'явилася голівка дитини. Ще дві потуги — і лікарка тримала немовля на руках. Дівчинці масажували спинку, легенько били по сідницях. З ротика вийшли навколоплідні води і вона закричала. Батьки тихо заплакали.

— Доньці перетиснули прищіпкою пуповину, — продовжує. — В Олени відійшла коричнева, схожа на здутий шкіряний м'яч, плацента.

Після цього чоловік пішов у палату. Ліг на ліжко дружини, хоча це заборонено. Заснув. На годиннику було 5:26.

— Важка ніч була і для мене, — каже Віктор. — Самі перейми почалися ще в обід. Коли пішли в родову, сон наче рукою зняло. Зрадів, що скоро все закінчиться. Що дружині перестане боліти і я нарешті побачу свою дитину. А ще — зможу поспати.

В Олени це друга донька. Старшій Анні 10 років.

— Коли народжувала першу дитину, лікарі підтримували. Казали: "Ти молодець, потерпи ще трохи". А тут лише лаяли. Говорили, що я лінуюсь і не хочу народжувати. Як може мати не хотіти побачити своє дитя? — каже породілля.

За годину після пологів Віктор вийшов до медперсоналу. На знак вдячності гінекологу й акушерці дав по 1 тис. грн, санітарці і медику, яка приводила дитину до тями — по 600 грн.

— Потім приходили ще. Вже ні імен, ні посад не пам'ятаю. Одна зважила дитину і провела інструктаж, інша вколола вітамін. І кожній давали по 200 гривень. Кажуть — у нас так прийнято, — говорить Олена. — Всього заплатили медикам 3 800 гривень.

За окрему палату подружжя віддало 3 тис. грн. За страховку як немісцеві — 1,5 тис. Загалом вийшло 8,3 тис. грн.

Доньку назвали Соломією. Придумали ім'я заздалегідь. Дівчинка важить 4 кг, 54 см зростом.

— Їхав у пологовий із думкою, що ні копійки нікому не дам. Бо це їхня робота. Але коли побачив дитину, про все забув. Ладен був витягти усе до копійки, — каже Віктор.

Зараз ви читаєте новину «"Коли пішли в родову, сон наче рукою зняло"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Найбільше читають