— Якось приїхали на сімейну сварку. Чоловік вибив двері, хотів уже лупцювати колишню дружину. Побачив нас — утихомирився, — згадує Сергій. Працює оперуповноваженим у поліції.
Порушника посадили в машину. Тоді це був радянських часів УАЗ. Повезли у поліцію. По дорозі розговорилися. Питає: "Хлопці, а що мені буде?". Ми й пояснили. Коли доїхали до відділку, чоловік уже сидів тихо, як миша. Відчинили двері, а він у куток забився переляканий. Просить відпустити. Клянеться, що до колишньої дружини більше не сунеться.
— А що ви йому тоді в машині відповіли? — питаю Сергія.
— Сказали, що посидить трохи у камері, подумає над своєю поведінкою. Що вільне місце лишилося тільки біля негра. Ми його, мовляв, затримали за глумління над державною символікою. В селі заліз на будинок культури, прапора зірвав, намотав собі на шию.
— А негр і справді був?
— Ні, — сміється. — Але фантазія у напарника хороша. Коли описував двометрового негра із фіолетовим відтінком шкіри, наче баклажан, аж я повірив. Додали, що негр — гомосексуаліст. Ледве трималися, щоб не засміятись. Хлопця відпустили. Більше у квартиру, де була сварка, поліцію не викликали.
4 
Коментарі