— Коли моя дитина була в дитячому садочку, я вирішили з другом дитинства зайнятися овочами, — розповідає 27-річна Альона Черняк, мешканка Тахтаулового Полтавського району. З товаришем 22-річним Равілем Ассадуліним поставили ятку з овочами біля свого гаража. Проте сільська влада не дозволила їм торгувати.

Равіль змайстрував столик. Виставили його на вулицю біля гаража. Продавали овочі на кілька гривень дешевше, ніж у місцевих крамницях. Ті сприйняли це за конкуренцію, вважає Альона, тому звернулися зі скаргою у сільраду.

— Може, в ці магазини й привозили колись капусту, яйця, але продавали задорого. Редиска у них по 20 гривень і гнила, а в нас — нормальна по 10. Та сама історія з огірками. Хазяїн одного магазину завіз огірки, куплені по 20 гривень, і продає по 49,95. Причому рахує їх по 50. На тих 5 копійках ще й наварюється. І коли якась бабуся питає, чого так, то продавець каже: "А цінники — то для нас", — розповідає Альона.

— Зараз займаємося документами. Звернулися до державного реєстратора, аби той вніс у наше свідоцтво "квед", що дозволятиме вести економічну діяльність. Пишемо заявку, а потім звернемося в сільраду. Наша голова Олена Борисівна сказала, що не дозволить продавати без згоди місцевої влади. Погрожувала направити до нас налогову. Впевнена, що нам вдасться отримати дозвіл. Бо нічого поганого не робимо. Хіба столик спалять, — сміється Альона Черняк.

Тахтаулівська сільрада надасть дозвіл на торгівлю за наявності всіх документів, говорить голова Олена Кравцова, 52 років.

— Вона продає у невстановленому місці і без дозволу. А там дорога. Я зробила зауваження — торгівля має відбуватися в безпечному, спеціально відведеному місці. Щоб ми надали ­дозвіл, необхідно мати довідку про фізичну особу-підприємця. Вказати, що саме продаватиме, де бере продукцію, а потім написати заяву у виконком. Там уже вирішать. Про конкуренцію можу сказати — на території сільради 10 магазинів, між ними жодної конкуренції.

×