Субота, 08 червня 2019 17:52

"Після капітуляції ворога — отримали наказ переслідувати його"

Автор: Ірина Маритнюк
  Найстаріший фронтовик Карлівщини Іван Войтенко відзначив 96-річчя. На свято приїхали його донька Лариса, онук Сергій та правнук Назар
Найстаріший фронтовик Карлівщини Іван Войтенко відзначив 96-річчя. На свято приїхали його донька Лариса, онук Сергій та правнук Назар

— Цілий день дзвонили з привітаннями. Заходили керівники району, ­місцевої влади. За столом не сиділи. Поздоровляли й дарували квіти. Відзначали день народження у вузькому сімейному колі, — розповідає 78-річна Катерина Войтенко із села Ланна Карлівського району. 20 травня її чоловік Іван Іванович відзначив 96-річчя. Він найстарший учасник Другої світової війни у районі.

Подружжя живе у квартирі. Катерина Сергіївна запрошує всередину. Показує фотографії із сімейного альбому.

— Правда ж мій Ваня найвродливіший? — говорить про світлини із чоловіком у молодості. На них він стрункий і усміхнений солдат.

Одним із перших Івана Івановича привітав онук Сергій, 32 роки. Приїхав у гості з дружиною 28-річною Крістіною та сином Назаром, 3 роки. Подарували декоративну подушку під спину для сидіння й наручний годинник. Із Росії до іменинника приїхала донька Лара, 59 років. Вручила окуляри.

Катерина Сергіївна наготувала для гостей овочеві салати, молоду картоплю з рибними котлетами, спекла торт. Онук посмажив шашлик, якого дуже хотілося імениннику.

Іван Войтенко — підполковник у відставці. Народився в селі Василиха Ставищенського району на Київщині у сім'ї робітника. Закінчив сім класів школи, ­навчався у технікумі механізації сільського господарства.

— Коли розпочалася війна, записався до лав Червоної армії. Воював у складі 226-ї дивізії розвідником, — каже Іван Іванович.

Потирає зап'ясток руки пригадуючи свій перший бій — 30 серпня 1941 року, під час оборони Дніпра. Тоді радянським солдатам довелося відступити.

— А в бою за Василівку Полтавського району я отримав серйозне поранення в ­голову, — розповідає ветеран. — Після госпіталю направили в Омське ­артилерійсько-технічне училище, де навчався на інженера артилерійської техніки й усіх видів зброї. Потім визволяв ­Запоріжжя, Кіровоградщину.

Із 1944 року ми звільняли Європу — Румунію, частину Угорщини, ­Австрії. Після капітуляції ворога — ­отримали ­наказ переслідувати його. ­Наздоганяли. Я вилазив із танка з червоним ­прапорцем, хоч товариші попереджали мене, що так фашисти уб'ють.

Для мене війна закінчилася 11 травня. За 19 років після неї я повернувся на Полтавщину. Працював на керівних посадах. У Ланній зустрів свою долю — Катю Сергіївну. Вона — мій лікар і вчитель, — посміхається до дружини.

Сподівається побачити часи, коли війна в Україні припиниться.

— Війна розпочинається тоді, коли забувають попередню, — говорить Іван Іванович. — Що нині коїться в головах політиків, які цінності прищеплюються молоді? Насправді ніщо не варте людського життя. Сподіваюся побачити час, коли сини України перестануть гинути за її територіальну цілісність та мирне небо.

Зараз ви читаєте новину «"Після капітуляції ворога — отримали наказ переслідувати його"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода