Вранці 19 листопада з восьмого поверху будинку №155 на вул. Івана Кожедуба в Білій Церкві випала 14-річна Заліна Ломачевська. Загинула на місці.
— Це було приблизно в 10 минут восьмого, — згадує двірник 51-річна Тетяна Ткаченко. — Моя дочка йшла на роботу, думала, то коврик упав. Потім побачили, як біжить Залінина баба.
До місця падіння збіглися сусіди.
— Досі відійти не можу, — Тетяна Іванівна закриває рукою груди. — Вдіта була, тільки боса. Подерте все личко, живіт. Як падала, її пороздирали гілляки. Ми думали, вона ще жива. Бабушка Ніна сиділа біля онуки на колінах, тримала за голівку і кричала: "Не закривай очки, не закривай!" Коли під'їхала "скора" — сказали — вже все.
— Це я визивав "скору", — додає 55-річний Анатолій Лаштаба. Веде до місця, де впала дівчина. — Підійшов, коли вже врачі приїхали. Лице й живіт Заліни були розбиті. Відійшов, бо стало не по собі.
21 листопада Заліну Ломачевську несли ховати від будинку. У дворі багатоповерхівки зібралися близько сотні людей — однокласники, сусіди, родичі.
— Я знала Залінку з дитинства, — каже Тетяна Ткаченко. — Її батьки розлучились. Батько поїхав на заробітки за кордон, мати вдруге вийшла заміж, народила сина. У дівчини не склалися стосунки з вітчимом. Жила з бабою. Ніна любила онучку. Гарно її вдівала, водила за ручку в садік, школу. Воно було таке безобідне дівчатко. Маленьке, худеньке, кучеряве.
Над тілом схилилась 70-річна Ніна Безпала, баба Заліни, гладить лоба.
— Девочка моя. Заечка, как я могла допустить. Прости меня, — плаче.
Мати дівчини Лариса непритомніє. Її відводять і садять на лавку, викликають "швидку".
— Ми всі шоковані, — каже 49-річна Олена Плигань, директор школи №1, де навчалась дівчина. — Дуже позитивна дитина, світла. Вчилась на відмінно. Завжди усміхнена, привітна. Ніколи не говорила про проблеми.
Біля директорки стоять однокласниці Заліни Ломачевської.
— Вона ніколи ні про що не розказувала, — кажуть. — Ми між собою ділились якимись секретами, а вона — ні. Тільки тепер зрозуміли, що зовсім її не знали. Про сім'ю не говорила, хлопця не мала.
— Нам теж нічого не казала, — зітхає 35-річний Віталій Мусієнко, чоловік хрещеної матері Заліни. — Дуже мовчазна, закрита була. Але родичі знайшли її щоденник. Там є відповідь. Смертні групи в соцмережах — "Синій кит".
"Синій кит" — гра, виникла у соціальній мережі "Вконтакті" в Росії 2015 року. Адміністратори залучають неї підлітків віком 12–16 років, наказують робити певні дії, знімати все на відео. За це нараховують бали. Останнє, 50-те завдання, — вчинити самогубство. Гру заборонено, адміністраторів садять у тюрму.
Поліцейські вилучили комп'ютер і телефон Заліни. Перевіряють версію доведення до самогубства через соціальні мережі.
4 
Коментарі