У Києві вручили премію "Укрсучфото" за досягнення в фотографії. Переможців обирали у трьох номінаціях.
Нагороду за внесок у фотографію та 30 тис. грн здобув 72-річний Віктор Марущенко.
— Ситуація в українському фотомистецтві непогана, — каже Марущенко. — Я 2004-го відкрив свою школу в Києві. Є ще багато освітніх проектів — Катя Радченко в Одесі робить міжнародний фестиваль фото, є спеціалізовані видання.
Багато талановитих фотохудожників досягають успіху за кордоном. Уже не представляють проекти, в яких українці схожі на екзотичних папуасів. Не спекулюють на тему Чорнобиля чи пенсіонерів.
У нас досі немає грантів від держави для художників. Валентин Бо, чий проект переміг у міжнародному фотоконкурсі, заробляє на життя продажами басейнів. Хтось вимушений жити за рахунок чоловіка чи дружини. Або займатися комерційним фото, чим збивають собі всі приціли.
У світі популярний напрямок, що об'єднує комерцію і арт. Деякі бренди вже не запрошують ремісничих професіоналів від фотографії, а хочуть співпрацювати з митцями. Колишнього харків'янина Бориса Михайлова, який спеціалізується на соціальній документальній фотографії, нещодавно запрошували знімати в Берліні рекламу.
Якщо художник не має висловлювань, його фото місце тільки в Інстаграмі. Технічний бік нікого не цікавить. Лише людина, якій є що сказати. Яка є особистістю з певним освітнім рівнем. У США фотографію вивчають шість років. Ми лише намагаємося долучити українців до світових контекстів.
Премію "Фотокнига року" дали виданню "Кочетов" зі світлинами Віктора і Сергія Кочетових. Праця вийшла 2018-го у видавництві Музею Харківської школи фотографії. В альбомі 130 знімків.
— Це наша перша фотокнига, хотіли зробити її світового рівня, — каже редактор видання Сергій Лебединець, 36 років. — Віктор і Сергій Кочетови — унікальне явище. Це батько і син. Віктору 72 роки, Сергію під 50. Батько був близький до Харківського фотоклубу, кістяка Харківської школи фотографії, спілкувався з Борисом Михайловим. До книжки увійшли знімки з 1970-х до 2000-х. Вони робили панорамні фотографії. А зверху наносили фарбу. Вийшли досить іронічні роботи. Бо застосовували комбінації кольорів, що не підходили за змістом до зображення. Насправді ці знімки наповнені глибокої екзистенціальної тривоги. Зроблені в поїздках, де люди постійно кудись поспішають.
2 
Коментарі