Володимир Нестеренко 15 років хворів на рак

29 серпня справили дев"ятини по 64-річному Володимирові Нестеренку з міста Глобине, що на Полтавщині. Чоловік помер удома від раку ротової порожнини.

— Він 15 років тому дізнався про хворобу. Та вона його не турбувала. Почала проявлятися лише перед новим роком. Він пошуткувати любив, до останнього не падав духом, — розказує дружина Марія Олександрівна, 64 роки. — Шість місяців харчувався тільки тим, що міг проковтнути — манкою, ряжанкою й каву пив. Хоча багато чого хотів з"їсти. Любив бульйон. Я в червні у Почаїв їздила молебень заказати. Так йому трохи полегшало. І в Комсомольську замовляла службу. Так тоді він навіть консерви попросив.

Володимир Нестеренко народився 18 серпня 1944 року в Глобиному. Закінчив семирічку, вечірню школу. Потім навчався в навчальному закладі кіномеханіків у Харкові. Працювати за фахом починав у селі Бабичівка Глобинського району. Там і познайомився з майбутньою дружиною.

— Ми два роки дружили, а три роки я чекала його з армії. 1967-го одружилися й переїхали у Глобине, — продовжує Марія Олександрівна. — Свій трудовий шлях пропрацював зварювальником. А коли робив на елеваторі, то підробляв кіномеханіком у клубі імені Івана Франка, щоб сім"ю забезпечити. Добре знав своє діло. Бо часто зверталися люди — тому ворота зварить, тому хвіртку. Перед пенсією працював на лінії згущеного молока. Заслужив звання ветерана праці. Встигав брати участь і в художній самодіяльності.

Володимир Григорович любив дивитися фільми, футбол. У молодості й сам грав. Уболівав за команду "Динамо".

Часто приносив додому насіння чи цибулини квітів. Марія Нестеренко не встигла посіяти останнє принесене ним насіння фіалки. Посадить їх вже на могилі чоловіка.

Подружжя Нестеренків виховали двох доньок Ларису та Лілію, у них троє онуків — Артур, Віталій і Карина.

×