На фото 1987 року тодішній директор радгоспу "Обрій" у Руденківці Новосанжарського району Віра Порох із чоловіком Василем, онучками Тетяною (ліворуч) та Олександрою.

— Тані там трохи більше року, бо з соскою, а Саші — три. У суботу були дома, то створювали такі гулянки, — розповідає 72-річна Віра Порох із райцентру Нові Санжари. — Визвали тоді фотографа Олександра з районного ательє, щоб була пам"ять.

У шлюбі з чоловіком вона прожила 50 років. Цьогоріч 12 лютого Василь Порох помер від раку. Їхня 49-річна донька Наталія Бесєдіна нині доцент кафедри всесвітньої історії Полтавського педуніверситету. 23-річна онучка Олександра закінчує там п"ятий курс історичного факультету, а 21-річна Тетяна — факультет філології та журналістики.

— У нас Саша була танцор заядлий. Хата в мене велика, хороша, місця вистачає, — хвалиться Віра Іванівна. — Її мені дали, як головою райвиконкому була. Потім викупила її за 15 тисяч 600 рублів.

Віра Порох три роки очолювала колгосп у Бутенках Кобеляцького району, п"ять років була головою райвиконкому в Нових Санжарах і 17 років — директором радгоспу "Обрій".

— Усе літо онуки в мене. У службовій машині зі мною на роботу їздили. У полі з комбайнерами і трактористами обідали. На фермі дівчата всіх знали. Вони в мене колгоспні діти.

На баяні, гармошці та бубоні Віра та Василь Порохи грали замолоду.

На фото видно пальму.

— Їздили з дідом Василем у санаторій у Гагри. Там посходило багато падалошніх пальм. То я собі й викопала. Потім у райвиконком її віддала, а вони передарували середній школі в Нових Санжарах, — згадує жінка.

×