41-річний Віктор Борблик десятий рік на околиці райцентру Велика Багачка на своєму подвір"ї тримає цех із перемотування електродвигунів. Чоловік після закінчення Полтавського сільськогосподарського інституту (нині — аграрна академія) шість років працював інженером-механіком у колишньому сільгосппідприємстві ім. Леніна.

З чого все почалося. 1997-го реформували колгоспи, зарплати були малі. Я якраз будував хату, грошей не вистачало, сім"ю утримувати треба. Вирішив зайнятися перемотуванням двигунів. Якраз "Сільгоспенерго", яке виконувало ці роботи, припинило діяльність. Я зайняв вільну нішу.

Хто дав стартовий капітал. Батьки, тітка утримували по троє-четверо свиней. Тож і перетворили ми їх на гроші, на які придбав дріт та інші допоміжні матеріали.

Починав працювати у власному гаражі. Там не було опалення, доводилося в холод перемотувати двигуни в хаті. Всі гроші відкладав на будівництво майстерні. Років шість я працював не на себе, а для створення бази.

На чому заробляє. Ремонтую електричну частину двигунів потужністю від 0,12 до 90 кВт, замінюю підшипники, реставрую корпуси. Нещодавно почав ремонтувати глибинні водяні електронасоси. Чотири роки тому найняв на роботу зварювальника Сергія Кравжуна, який виробляє зернодробарки. Допомагає 16-річний син Євген.

Про клієнтів. Двигуни замовникам спочатку розвозив власним мотоциклом. Говорив: "Якщо задоволені моєю роботою — розповідайте односельцям. Якщо ні — ліквідую брак або поверну гроші". Тепер замовників багато. Доведеться брати на роботу ще кількох людей.

Про прибутки. Скажу так: є хліб і до хліба. У двоповерховому будинку на 170 квадратів зробив євроремонт. Кімнати гарно умебльовані. Я спочатку їздив мотоциклом, потім "дев"яткою", "десяткою". Нині маю новеньку "мітцубісі". Навряд чи нажив би стільки добра в колгоспі. Дружина Тамара до декретної відпустки працювала бухгалтером.

Про плани. Мрію хоч тиждень відпочити в Карпатах. Кошти дозволяють, та робота не пускає.

×