"Торік сусіди нарадили купити гранули з лушпиння соняшникового насіння. За 1,5 тонни заплатив 2 тисячі гривень. То дешевше, ніж дві машини дров, — каже 48-річний Володимир Ринденко із села Іванове Селище Глобинського району. — Горять не гірше вугілля. Та через пару місяців гранули набралися вологи і розпалися, як труха. Довелося викидати. Трусили сажу, чуть не здуріли. Стільки кіптяви ніколи не було. Прямо масними грудками віддирали".
Гранули з лушпиння соняшникового насіння, соломи, деревної стружки виробляють у Диканьці, Полтаві і Хоролі. За тонну просять 760–900 грн. Для селян продають фасовані гранули в 35-кілограмових мішках по 25 грн.
— Теплотворність гранул значно краща вугілля чи дров. Вони абсолютно сухі, тому немає додаткових витрат на випаровування, як у вугіллі чи дровах. Швидкість нагріву значно вища. Топити гранулами — майже те саме, що газом — не треба постійно підкидати, вичищати котел від сажі. 2 тонни гранул заміняють 1 тисячу метрів кубічних газу, — пояснює 31-річний Олег Грамотенко, співзасновник компанії "Енерго ХХІІ" у Диканьці. — Але топити гранулами у звичайних грубах неефективно й економічно невигідно. Треба повністю міняти котельне обладнання. Для невеликого приватного будинку котел обійдеться у 300–800 євро. Зберігають у закритих приміщеннях чи мішках. Як набереться вологи, втрачає теплотворність. Транспортувати гранули — те саме, що возити комбікорм у мішках. Попри всі мінуси, люди, які починають топити гранулами, від них майже ніколи не відмовляються.
2 
35413
Коментарі