"Ця фотографія зроблена 1955 року в нас удома в Могилеві-Подільському на Вінниччині. Мені тут три роки, я сиджу в мами на колінах. Дивно, малою була так схожа на хлопчика. І до чого ж причепили цей бант? — розглядає світлину своєї сім"ї Ніна Білик, 56 років. Вона працює завідувачкою поліклінічного відділення Лохвицької лікарні. — Це мої батьки, брат Коля і старша сестричка Валя. Батько Сергій Сергійович Крушельницький був учителем праці. Мама Зінаїда Яківна працювала в готелі. Тоді їй було 33, а батькові — 34".

Сергій Крушельницький після закінчення Другої світової дослужував у Маньчжурії на Далекому Сході. Збереглися подяки за військові подвиги від Сталіна. Пізніше працював бригадиром на будівництві комбінату в Полтаві. Повернувся на батьківщину в Могилів-Подільський.

Так сподобалася, що поїхав до Молдавії і знайшов її

Майбутню дружину Зінаїду Сергій уперше побачив на фото в її подруги. На ньому вона сфотографована з двома дівчатами.

— Так сподобалася, що поїхав до Молдавії і знайшов її у райцентрі Ришкани, що за 30 кілометрів від Могилева-Подільського, — розповідає Ніна Сергіївна. — Ми з братом і сестрою народилися в Молдавії. 1954-го наша сім"я переїхала в Могилів-Подільський. Мама живе там досі, зараз їй 86. Сестра Валя в Полтаві працювала начальником цеху, заступником директора консервного заводу.

15-річна Ніна поїхала в Полтаву. Жила в батькової сестри. Вступила в електротехнічний технікум. Навчання в ньому залишила через рік — не сподобалося. Пізніше закінчила медінститут. Поїхала працювати в Лохвицю лікарем-терапевтом. Очолювала експертну медичну комісію з втрати працездатності. Нині — завідувачка поліклінічного відділення. Чоловік Ніни Борис Васильович працює лікарем-стоматологом. Білики виховали доньку Наталію. Мають онуку Аню.

×