Підприємець із Полтави Тетяна Александрова, 54 роки, продає газети й журнали 17 років. Жінка має дві торгові точки — на вул. Шевченка, що веде до Центрального ринку, й на вул. Зіньківській біля зупинки Площа Зигіна.

— Працювала кіоскером у "Союздруку", в торгівлі, — розказує жінка. — Потім виникли проблеми з ногами. Пішла працювати прибиральницею. А на 70 карбованців з двома дітьми тоді було прожити неможливо. Три роки з другим чоловіком їздила на заробітки в Польщу.

Ще до знецінення грошей Александрова зняла з ощадної книжки 5 тис. карбованців.

— На них купила товару, — веде далі. — Торгували насосами, точилами, зварювальними апаратами. Тоді в Польщі це добре продавалося. Спали спочатку на вокзалах. Часто рекетири забирали виручку. Після Польщі купила двокімнатну квартиру за 5 тисяч доларів.

Потім з чоловіком тримали кілька палаток із взуттям, одягом, порошками на вул. Зіньківській та у мікрорайоні Браїлки в Полтаві.

— Як із чоловіком розсварилися, у нього лишилися всі палатки. Я осталася без нічого. Почала торгувати газетами, бо цю справу вже трішки знала із "Союздруку", — згадує Тетяна Вікторівна. — На вулицях Сінній, Зіньківській і на базарі поставила реалізаторів. Тепер осталися точки на базарі і Зіньківській.

На вул. Шевченка підприємець торгує сама.

— І в мороз, і в дощ працюю, — зітхає. — Останні кілька років я тільки сиджу, стояти не можу — ноги не тримають. Я ж інвалід. Ще у 1980-х занедужала на тромбову хворобу, а тепер мучать трофічні язви. Щодня доводиться робити перев"язки. Уявляєте, як у 25-градусний мороз відсидіти вісім годин! Тому газети розкладаю так, щоб люди могли брати самі. Їм так зручніше — можуть помацати, порозглядати. Покупці це люблять.

Рекетири збирали виручку

Підходить дівчина, бере журнал, дає 5 грн. Відходить.

— А два рубля! — кричить їй навздогін Александрова.

— Не проснулася ще, — відказує дівчина й бере решту.

— Просипайтеся, — сміється продавщиця, — а то я не можу за вами бігати.

В Александрової є постійні покупці.

— Селяни, водії, кондуктори. Тут же з Шевченка відправляються приміські автобуси — вигідне місце, — пояснює.

Газети й журнали жінка бере на реалізацію в оптових продавців преси та видавців.

— Як продаю, розплачуюся за товар. Що залишається — повертаю. Після того, як заплачу за патент 40 гривень на місяць, 100 гривень за камеру зберігання на ринку й зарплату вантажникові 200–300 гривень, чистого прибутку лишається півтори-дві тисячі, — говорить.

Найбільший заробіток у підприємця взимку й восени:

— Коли холодно, дощі, люди сидять удома. Городу вже немає. Крім телевізора, цікаво ще газети почитати, кросворди порозгадувати. А от літом кросворди й журнали купують мало. Читати ніколи — студенти роз"їжджаються, люди на городах працюють. Погода гарна, а виторгу немає. От скоро почнуться дощі, буде добра зарплата.

×