На цьому фото 1953 року — подружжя Олексія та Галини Ксьонзів із міста Миргород. Світлину зробили на згадку в місцевому фотоательє. Напередодні вони зареєстрували шлюб. Жодних весільних обрядів не було, посиділи в колі сім"ї.

До одруження зустрічалися два тижні. 30-річний Олексій саме приїхав до Миргорода у відпустку.

Галина була родом із села Оріхівка на Лубенщині. У Миргороді жила на квартирі, працювала на бурякопункті лаборантом.

Олексій відбував трудове покарання в Якутії на Півночі. Тож туди вдвох і поїхали після одруження.

До Якутії Олексій працював у Миргороді різноробочим на бурякопункті. Його матір померла в 30 років від раку,  батько привів мачуху із сином. Олексій мав двох менших рідних сестер. У сім"ї було голодно, тож він на роботі вкрав кілька буряків. У квітні 1947-го отримав три роки висилки в Якутію. Його до того вже вважали неблагонадійним. Бо 1942-го німці вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Після війни повернувся до Миргорода. Були постійні виклики в міліцію — допитували, чому не був у армії, чому не пішов у партизани тощо.

Украв пару буряків. Отримав три роки висилки

В Якутії Олексій працював на лісозаготівлі, сторожем магазинів, у геологорозвідувальній організації. Влітку вихідними заробляв гроші на добуванні золота. За грам платили 20 карбованців. Призначили пробним майстром із визначення кількості золота в руді. Робота була засекреченою.

Олексій та Галина Ксьонзи в Якутії прожили чотири роки. Народилася донька Віра. Після повернення до Миргорода з"явився на світ син Юрій.

Олексій Ксьонз працював різноробочим, а потім експедитором на курорті. Із 1973-го до виходу на пенсію — у сільському будівельному комбінаті. Галина працювала на бурякопункті лаборантом, пізніше в будорганізації касиром. Померла 1975-го через пухлину головного мозку.

Пізніше Олексій жив у цивільному шлюбі з Надією Таранець, потім із Клавдією Водолівовою. Із другою розійшовся торік.

Нині чоловікові 86. Має трьох онуків, правнука та правнучку.

×