Інопланетянин Екл із голлівудського мультфільму "Планета 51" говорить українською мовою голосом полтавки 8-річної Валерії Баннікової. Її відібрали із сотні дітей для дубляжу. Сценарист стрічки — Джо Стільман, автор мультфільму "Шрек". Нещодавно дівчинка разом зі своєю бабусею 51-річною Світланою Банніковою їздила на прем"єру і вручення дитячого "Оскара" до Києва.
— Нас потім запитували, що було найважчим, — розповідає Світлана Вадимівна. Зустрічаємося в приміщенні громадського об"єднання "Наш дім — Полтава". — Та нічого не було важко — приїхали–перемогли–поїхали, приїхали–озвучили–поїхали. Важко було пережити прем"єру, коли всі смикали й розпитували. До слави ми виявилися не готові.
— Готові! — підхоплюється Валерія з крісла. — Ми до слави готові, тільки коли журналісти не налітають купою. Я сказала, що не почуваюся зіркою.
Світлана Вадимівна розказує, що випадково побачила в Інтернеті оголошення про конкурс, на якому відбирали дітей для дублювання мультфільму. Відправила звукозапис однієї фрази з нього голосом онуки — "Ось що трапиться з нами після зустрічі з людоманіяками! Вони з"їдять нас на обід!" Заявки на участь у конкурсі приймали тільки українською. Це була одна з головних умов, аби популяризувати український дубляж.
Потім Валерія зі своїм дядьком Денисом Банніковим з"їздила ще до Києва на остаточний відбір. І перемогла.
— Озвучувати було нескладно, — каже дівчинка. — Мені дали весь сценарій, де був виділений мій текст. Слів було небагато. Записали все за півдня.
На запис до столиці Валерія з дядьком їздили власним коштом. Коли запросили на прем"єру, грошей на поїздку в родині не знайшлося.
Є людина, яка допоможе і в горі, й у радості
— Збиралися чесно-благородно позичити у знайомих на квитки, пересидіти на вокзалі й повернутися, — згадує Світлана Баннікова. — А художній керівник Лєри Вікторія Олександрівна каже: "Як ви собі уявляєте це? Дитина їде в столицю на прем"єру, на такий захід. Потрібно відпочити перед виходом на велику сцену. Давайте спробуємо до когось звернутися. Може, нам допоможуть". Сама позичати таку суму я б не наважилася. Олександр Федорович, спасибі йому, не вагаючись дав необхідні кошти. Ми нормально доїхали, винайняли квартиру на добу. Відпочили, випрасували одяг.
— Да, нам дядя Саша допоміг. І мишу іграшкову мені подарував. Я з нею їздила на презентацію в Київ. Це тепер мій талісман, — втручається в розмову Валерія.
— Пішли виберемо ще, в нас цілий мішок, — запрошує Олександр Мамай. Він лідер громадського об"єднання "Наш дім — Полтава".
— Да! — радісно підстрибує дівчинка й біжить з Олександром Федоровичем до мішка з іграшками. Риється в ньому й вибирає велику сіру мишу.
— Це буде чоловік для моєї мишки, — сміється. — Я вже й пісеньку придумала: "Каждый мышонок должен знать, что он красивый. Каждый мышонок должен знать, что он счастливый", — наспівує обіймаючи іграшку.
— Мій 9-річний син Сергій уже подивився цей мультик. Дуже сподобався, — говорить Олександр Мамай. — Коли я зустрівся з Валерією і поспілкувався з нею, побачив, що це дуже жвава й талановита дитина. Не роздумував довго, захотілося їй допомогти. Згадалося своє дитинство. Можливо, теж би досяг якихось вершин. Але без спонсора нині важко пробитися.
Валерія показує Олександрові Федоровичу дитячого "Оскара", якого отримала на прем"єрі, й вручає копію свого диплома із написом від руки "З подякою за допомогу і розуміння Олександру Федоровичу".
Світлана Баннікова радіє, що є ще люди, які допомагають дітям.
— Я працюю неподалік міської дитячої лікарні. Розказую співробітниці, що нам посприяв Олександр Мамай. А вона каже: "Ти не дивуйся, в лікарні багато мам із дітками з гематологічного відділення, про нього гарно відгукуються. Він допомагає дітям із цього відділення". Добре, що є людина, яка допоможе і в горі, й у радості.
4 
35413
Коментарі