На 72-му році пішов із життя один із найкращих гончарів селища Опішня Зіньківського району — Михайло Острянин. Він походив із давнього гончарського роду.
— Нікого без допомоги не міг лишити, — перемовляються односельці на похороні. — Пішов сусідові допомагати ладити паркан. Схопило серце. Врятувати не вдалося.
Михайло Максимович працював на місцевому заводі "Художній керамік". На пенсії його кликали гончарувати до приватних майстерень, проводив майстер-класи для учнів у Колегіумі мистецтв в Опішні.
До хати Михайла Острянина на похорон зійшлися понад сотню людей.
— Він був просто машиною по виготовленню горщиків, глечиків, макітр, — розповідає учень майстра, гончар із Полтави 32-річний Андрій Собянін. — Міг із легкістю викрутити 20-літрову макітру. Такого в Опішні ніхто не вмів і не вміє робити.
Його вироби унікальні тим, що дуже легкі, тонкостінні. У багатьох опішнянських родин є глечики та макітри Острянина. Любив казати, що то його виставки. Не підписував своїх робіт, як не підписують ікон. Мав багато нагород та відзнак.
Учитися до майстра їхали з різних областей. Колеги планували відзняти на відеокамеру таємниці його роботи, та не встигли.
Коли Михайла Максимовича підносять до кладовища, починають свистіти в керамічні свищики. Місцеві пояснюють: так за традицією ховають гончарів — закликають усіх святих із чотирьох сторін світу.
Із дружиною Олександрою Михайло Острянин прожив 49 років. Донька Наталія викладає у Колегіумі мистецтв, син Михайло працює на підприємстві "Полтавагазвидобування".
4 
35413
Коментарі