У Рокиті Великобагачанського району 27 березня поховали найстарішу жительку села Меланію Хоменко, 92 роки.

Вона все життя працювала в місцевому колгоспі різноробочою. Десять років була ланковою.

Коли чоловіка Івана забрали на війну, Меланія Данилівна була вагітна на другому місяці, — розповідає її невістка Ольга Хоменко. — А дочка Катя була геть маленькою. У двадцять два роки Меланія залишилася вдовою.

До війни її чоловік був секретарем сільської ради. Місцеві багатії називали її комуністкою. Під час війни поліцаї намагалися вивезти Меланію Данилівну на розстріл, але їй вдалося врятуватися. Німці спалили їхню хату.

— Вони жили то в сараї, то по сусідах, — продовжує Ольга Никифорівна. — Катя захворіла менінгітом і померла. А 15 січня 1942 року народився Петро, мій чоловік. Вона сама його виростила, у люди вивела. Удруге заміж не виходила. Траплялося багато хлопців нежонатих, а вона чекала чоловіка. Надіялася: "А як прийде Іван? Хоч похоронка прийшла, а може, він вернеться?!" Красивою жінкою була Меланія Данилівна. Струнка, білолиця. Любила співати. Характер був бойовий, усього добивалася.

×