Костянтин та Олександра Пономаренки розписалися без обручок

 

24-річний Костянтин Пономаренко та 19-річна Олександра Богдан розписалися 5 листопада 1960 року в Центральному РАЦСі Полтави.

— Весілля справляли 7 листопада, бо нас розписали якраз під час Жовтневих свят, — розповідає 67-річна пенсіонерка Олександра Гаврилівна. — Святкували його вдома на Дублянщині під Полтавою в хаті моєї бабусі Параски.

Молодятам подарували гроші, стільці, лляні скатертини, подушки з накидками, ковдри, посуд.

— Грошей у нас було мало, тож обручок на весіллі не було. Купили їх через кілька років, — каже жінка. — Фату позичала. На ногах були коричневі туфлі. Тільки бузкове плаття пошили самі — з тканини, яку мені купив Костя.

Молодих познайомила спільна подруга та однокласниця Костянтина Юлія Бондаренко.

— Юля мила вікна, я стояла поруч. Вона крикнула хлопцеві, який ішов мимо: "Привіт, міністр кінної авіації!" — згадує Олександра Пономаренко. — Його так називали, бо хотів стати міністром та вибитися в люди. Десь через півроку після знайомства одружилися.

Після весілля пара стала жити на Дублянщині. У будинку зробили капітальний ремонт, перепланування. У них народилися доньки Ліна та Тетяна. Нині мають трьох онуків. Олександра Пономаренко працювала на базі "Укропттекстильторг" бухгалтером. Чоловік Костянтин 40 років був машиністом у паровозному депо. 28 червня 2002-го помер через хворобу серця.

— Машиністи довго не живуть. І він це знав. Але змінити професію ніколи не хотів, — зауважує жінка.

×