28 серпня мине 40 днів після смерті 93-річної Катерини Демен із села Тишки Лубенського району. Жінка працювала вчителькою початкових класів. Не приймала ліків навіть, коли хворіла.
— Казала, нащо мені та отрута. Я помру своєю смертю, — згадує секретар Тишківської сільської ради 49-річна Любов Бобир. — У лікарню не хотіла їхати. Медики їй пропишуть пігулки, а вона під подушку сховає.
Катерина Григорівна народилася 1915 року в селі Попівка Карлівського району. У голод 1933-го її родина загинула. Вийшла заміж за Миколу Демена із села Тишки Лубенського району. У подружжя народилися троє дітей: доньки Тамара, Валерія та син Микола. Чоловік загинув на війні.
— Усім дітям дала освіту, — розповідає Бобир. — Старші Тамара та Микола вивчилися на геологів. Тамара виїхала до Санкт-Петербурга, Микола — у Казахстані. Наймолодша Валерія, як матір, стала вчителькою. Живе в Одесі.
Бобир згадує, Катерина Григорівна була невисокою, худорлявою та жвавою. Тримала курей і порося. Вільний час проводила в школі. Вивчила кілька поколінь тишківчан. Після пенсії підробляла в дитсадку.
— І вишивала, і на балалайці грала. Перше вересня без неї не починали, — продовжує Бобир.
Останнім часом жінка нездужала. Скаржилася на підшлункову. До лікарні не йшла. Її доглядала соцпрацівник. Щомісяця по черзі навідувалися доньки.
Померла Катерина Григорівна 19 липня. У довідці про смерть написали — від атеросклерозу.
3 
35413
Коментарі