Литвин цитував Булгакова і обіцяв "великі розбірки" у владі

— Ні, давай сюди, — каже чоловікові Володимир Литвин і показує, куди краще повернути.

У дверях політик зупиняється та пропускає жінок. Після засідання Верховної Ради він має вільних півгодини. Далі заплановане розширене засідання уряду. Дорогою до кабінету розповідає про клопоти.

— Завжди не встигаєш перед Новим роком усе зробити. Дружина думає, що буде на столі. Я готуватиму листівки. Треба привітати колег по кафедрі, парламенту, друзів. Не забути поздоровити тих, хто народився в перших числах січня. Зазвичай роблю привітання на комп"ютері. Але особливо близьким людям  пишу від руки. Втягнувся в переписку з кількома виборцями. Вони написали — я відповів. Тоді почали писати про своє життя. Одна жіночка прислала листа з незвичним проханням: "Допоможіть мені знайти чоловіка до 70 років, з яким би я могла провести життя, що залишилося. Самотність на мене надзвичайно тисне". Відповів: якщо когось побачу, скажу про це.

Меблі в кабінеті Литвина схожі на ті, що були на попередньому місці роботи в Академії наук. На темно-коричневому столі — папери, дві книжки з потертими палітурками 1858 року видання — "История царствования Филиппа Второго, короля Испанского". Пачка льодяників від кашлю "Стрепсілс". Володимир Михайлович пояснює, що застудився.

— Цілу ніч пив чай із малиною. Якби не прийшов на сьогоднішнє засідання, сказали б, що сховався від відповідального моменту, коли потрібно приймати бюджет.

Для інтерв"ю Литвин ставить поряд свій стілець:

— Ненавиджу, коли зі мною говорять через стіл. Це схоже, ніби з тобою говорять через поріг, коли ти прийшов до хати. Принижує. І кожна людина це відчуває.

То вас запрошували приєднатися до коаліції?

— Блок набрав у межах чотирьох відсотків. Наше входження в коаліцію чи опозицію його зруйнує. Так, нам пропонували ввійти до помаранчевої коаліції, віддавали посаду голови Верховної Ради та відповідний відсоток посад всього того, що ділиться у країні. Але наші виборці не поділяють ідеалів ані помаранчевої команди, ані "біло-блакитних". Приєднатися до якогось із таборів означало б зрадити цих людей.

Та й не все вимірюється посадами. Ну добре, ти сідаєш у крісло спікера — і повинен виконувати правила, які диктуватимуть "помаранчеві". У багатьох випадках я не поділяю їхні програмні засади. У нас спільне одне: ми хочемо мати незалежну, соборну Україну. Але різні бачення того, як утворити таку Україну. Окрім іншого, я зі своєю командою дотримуюся ще одного принципу. Про це є в Булгакова: "Ніколи нічого не проси в сильного. Він сам прийде і все віддасть".

Сподіватимемося, що Богатирьова розуміє актуальність моменту

Чи вдасться блоку залишитися самостійною силою, коли вас постійно тягнуть то в один, то в інший бік?

— Це дуже складне питання, — зітхає Литвин. — У нас звикли двоколірно сприймати світ. Якщо ти демонструєш власну політику, тебе хочуть загнати в череду. Хочуть, щоб ти був одним із них. Це нагадує компанію людей, коли гарно наливають і випивають, а один не бере. І йому кажуть: "Сегодня с нами ты не пьешь, а завтра родину продашь". Проти тебе об"єднуються, у тому числі, й протилежні сили і намагаються тебе розчавити.

Що може змусити політиків розпочати ефективні реформи?

— Сьогодні влада є заручником власного популізму. Вона стала на ці рейки й не може з них зійти. Бо в нас постійна підготовка до виборів. Усе обіцяють, а нічого не виконують. Проблеми нагромаджуються. Повсюдно говорять про всеукраїнське щастя. А слід взяти кілька проблем, які потребують вирішення, і сказати: ми вирішуватимемо їх у такій послідовності. І люди відчують результат. Тоді можна було би співпрацювати більше з коаліцією. А в коаліційній угоді — загальні речі, які я читав у матеріалах з"їздів партій, коли був ще студентом. Лише термінологія змінилася.

Та нині маємо чистий експеримент: уся влада помаранчева. Можна говорити про відповідальність помаранчевої команди. У перспективі нас чекає з"ясування стосунків усередині неї. Великі розбірки виникнуть уже при розгляді проекту бюджету та програми уряду. Бо одна сторона не допускатиме тріумфу іншої. Працюватимуть на пониження одне одного.

Вас називають можливим кандидатом від "біло-синіх" на наступних президентських виборах...

— У нас давно минули часи, коли на князювання запрошували варягів. Кожна політсила має своїх вождів. Я далекий від того, щоб уже сьогодні робити якісь заявки щодо президентської кампанії. І не ставлю перед собою нереальних завдань.

То ви не братимете участі у президентських виборах?

— Наша політична сила братиме участь у них. Але дивитимемося на розклад сил, програмні засади інших. Водночас це не означатиме, що робитимемо ставку на того, хто має найбільше шансів.

Дуже важливо залишитися людиною. Я остерігаюся зустрічей з українськими політиками. Коли ти приходиш на них, маєш грати за встановленими правилами. Вони лицемірять — і ти повинен лицемірити. Вони демонструють бажання обіймів — і ти маєш це робити. Бо якщо почнеш говорити те, що думаєш про них, вони — що думають про тебе... Це рівнозначно оголошенню війни. Мені важко йти на такі зустрічі й розмови. Згодом думаєш: а що це тобі дало? Просто здійснили ритуал, де в черговий раз обнюхали одне одного. Але на виході нічого немає — живемо в часи глибокої недовіри. Компроміс розуміють як намагання сильнішої сторони нав"язати свої правила гри. Якщо починаєш говорити про реальні речі — це розглядається, як підкоп під авторитет. Багато разів давав собі слово, що на погоджувальних радах мовчатиму. Тому що серйозні речі сприймають нерідко вороже.

Які можуть бути наслідки призначення Раїси Богатирьової секретарем Ради національної безпеки й оборони?

— Це був правильний президентський хід. Думаю, що "Регіонам" теж слід було сприйняти його позитивно. Це би посіяло певні сумніви та розбіжності в позиціях коаліції. Варто підвищити статус РНБО. Сподіватимемося, що Богатирьова розуміє актуальність моменту, а також неминучість конкуренції між РНБО та Секретаріатом президента.

Після інтерв"ю Литвин говорить, що потрібно обмежити кількість термінів, протягом яких депутат може працювати у Верховній Раді. Мовляв, нардепи "відриваються" від людей і живуть в окремому світі. Додає, що півтора року поза парламентом вплинули на нього добре.

Литвин поспішає до Кабміну. У приймальні на дверцятах шафи висить чорне пальто популярної серед українських політиків марки  "Зіллі". Охоронець знімає його й заносить до кабінету. Допомагає Володимирові Михайловичу одягтися. Литвин виходить із будинку. Поспішає на вул. Садову, до Кабміну. Один охоронець іде попереду нардепа, другий — позаду.

×