— Що Радянський Союз не повернеться, багато хто зрозумів саме 21 серпня 1991 року. Після поразки путчу ГКЧП (від абревіатури російською мовою — Государственный комитет по чрезвычайному положению. — ГПУ). Він показав, що система вичерпала себе і їй кінець. Реальне життя відрізнялося від ідеології, яку продовжували нав'язувати. Люди були готові до змін, — каже філософ 52-річний Сергій Дацюк.
— Президент СРСР Михайло Горбачов знав, що проти нього планують заколот. Але не заважав йому — хотів, щоб усі побачили й переконалися у слабкості противників. Вони не мали переконань і сил для утримання старого порядку. Навпаки — прискорили руйнування Союзу.
Був ще збройний варіант. Але від нього насамперед постраждала б Росія. Могла початися громадянська війна, яка завершилася б розпадом не тільки Радянського Союзу, а й Російської Федерації.
Віце-президент СРСР Геннадій Янаєв, голова КГБ Володимир Крючков і міністр оборони Дмитро Язов 18 серпня 1991-го розпорядилися ізолювати президента Михайла Горбачова на його дачі у кримському селищі Форос. По телебаченню заявили про його відсторонення у "зв'язку зі станом здоров'я". Протягом дня транслювали тільки випуски новин і балет "Лебедине озеро".
Путчисти оголосили про введення надзвичайного стану в деяких районах СРСР. Заборонили мітинги і діяльність політичних організацій, підпорядкували собі засоби масової інформації. В Україні назвали незаконними Декларацію про державний суверенітет і діяльність Народного руху. Політики в Києві не підкорилися наказам із Москви. Проти ГКЧП вийшли багатотисячні мітинги. Під час прес-конференції у Москві в Геннадія Янаєва тремтіли руки.
— Путч прискорив проголошення незалежності України. Почалися зміни, які тривають досі, — продовжує Сергій Дацюк. — Моральна недолугість гекачепістів схилила на бік незалежності навіть частину комуністів. Деяким винятком був Донбас. Він мав найбільший зиск від радянської монополістичної економіки. Там зосереджувалася пролетарська еліта — найвисокооплачуваніші кадри. Жили забезпечено та прогнозовано. Тому вони хотіли продовження Радянського Союзу. Там і зараз воюють за його відновлення.
Протягом 22–29 серпня прихильники Горбачова і лідера Росії Бориса Єльцина арештували керівників ГКЧП. Міністр внутрішніх справ СРСР Борис Пуго застрелився після виклику на допит до прокуратури. Тоді ж вчинила самогубство його дружина. 10 його спільників стали учасниками кримінальних проваджень "за зраду Батьківщині", але 1994‑го амністовані. Більшість померли у 2000-х.
Дмитро Язов до 2016 року був консультантом начальника Військово-меморіального центру Збройних сил РФ. Йому зараз 93 роки — останній живий маршал Радянського Союзу. Заступник голови Ради оборони СРСР 86-річний Олег Бакланов очолює державне підприємство з будівництва військових літаків і міжконтинентальних балістичних ракет. Живий і колишній голова Верховної Ради СРСР Анатолій Лук'янов, 88 років.
3 
35413
Коментарі