Минулого четверга президент Віктор Ющенко, 53 роки, приїхав у село Щербані Полтавського району. Біля новозбудованої дев"ятиповерхівки на нього чекають люди. Охоронці перевіряють їхні сумки.

Ющенко виходить із "мерседеса" у довгому чорному пальто. Вітається з людьми й цілується з єпископом Полтавським і Кременчуцьким УПЦ Київського патріархату Федором. З інших авто виходять губернатор Валерій Асадчев та керівники "Київміськбуду".

— На Полтавщині вже звели п"ять будинків, — розповідає керівник "Київміськбуду" Петро Шилюк, 58 років. — Цей збудували за півтора року. У ньому вбудований паркінг і дахова котельня.

Гості заходять у перший під"їзд і піднімаються на третій поверх. Журналістів туди пускають лише через півгодини після від"їзду президента. На столі у двокімнатній квартирі акушерів-гінекологів із Полтави Олександра й Людмили Литвиненків у мисках лежать фрукти й солодощі.

— Лише шампанського трішки пригубив. Порадив, щоб у нас було не менше п"яти діток. Я побідкалася, що важко буде. А він: "У мене знаєш скільки? Головне, щоб холодильник був забитий", — розповідає 28-річна Людмила. — Запитав, чи паркетом покриватимемо підлогу. Хотіла, було, прохопитися про лінолеум. У нас, лікарів, по 700 гривень зарплати. Так чоловік смикнув за руку — згодилася.

Людмила показує книжку "Закон Божий", яку подарував єпископ. У ньому автограф Ющенка зі словами: "Хай Бог благословить Вашу родину!"

— Єпископ попросив президента підписати її. Так у того не було ручки. Міністри почали ритися по кишенях. В одного чомусь не писала, — згадує Людмила Литвиненко.

27-річний Олександр показує підпис президента у "Хроніці помаранчевої революції".

— Хотів купити книгу під авторством президента. Кучмівських багато, а от Ющенка не знайшов, — пояснює господар.

На кухні у Литвиненків стоїть президентський подарунок — двокамерний холодильник "Самсунґ". На столі — мікрохвильова піч, поряд — столик зі стільчиком для дитини від облдержадміністрації, у кімнаті — домашній кінотеатр і пральна машина від будівельників. Усе це привезли вранці перед приїздом президента.

— Зайшли й очам своїм не могли повірити. Раніше були голі стіни, — задоволено усміхається Людмила.

×