Надія Савченко повернулася в Україну 25 травня 2016 року. Прилетіла президентським літаком із російського Ростова-на-Дону.
Її супроводжували прес-секретар глави держави Святослав Цеголко й перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко. Савченко обміняли на російських ГРУшників Євгена Єрофєєва й Олександра Александрова, яких помилував Порошенко. У аеропорту "Бориспіль" її зустрічали мати Марія Іванівна й сестра Віра, народні депутати, близько сотні журналістів і киян. Була босонога, у футболці та джинсах. Президент того ж дня вручив їй орден Героя України.
27 травня Надія Савченко дає прес-конференцію.
— Я — не перебіжчик, — говорить. — Не прийшла сьогодні в "Батьківщину", а потім скажу — дякую, подамся в якусь третю-десяту партію чи вийду позафракційним депутатом. Ні, не вийду. Я не скурвлюся.
Савченко була першим номером у списку партії "Батьківщина" на позачергових виборах до Верховної Ради у листопаді 2014-го. У грудні позаторік її виключили з фракції. Перед цим вона зустрілася в Мінську з ватажками ДНР і ЛНР Олександром Захарченком та Ігорем Плотницьким. Заявила:
— Вони воюють так, як ми колись воювали на Майдані. Просто ми воювали проти влади Януковича, а вони борються проти влади Порошенка.
Була делегатом у Парламентській Асамблеї Ради Європи до грудня 2016‑го. У березні 2018 року її виключили з комітету Верховної Ради з питань національної безпеки.
Під час ув'язнення в Росії ініціювала зміни до Кримінального кодексу. За ними добу перебування в слідчому ізоляторі арештантам рахували як 48 годин ув'язнення. Закон діяв 511 діб — з 24 грудня 2015-го. За цей час за ним із місць позбавлення волі звільнили 10,2 тис. арештантів.
Не голосувала за заборону георгіївської стрічки й закон про деокупацію Донбасу.
У липні 2017 року оголосила про створення партії Громадсько-політична платформа Надії Савченко.
2 
35413
Коментарі