— Прокинувся о шостій ранку, пішов нагодував курочок, песикам дав їсти, позамітав двір кругом. В 7.45 заїхав водій, забрав на роботу, — Анатолій Ілліч поправляє чорну краватку в тонку білу смужку. Він у сорочці та костюмі. — Скучив за таким одягом, усе звечора наготував.

27 листопада Вінницький апеляційний суд звільнив з-під варти мера Гайсина 69-річного Анатолія Гука. Його відпустили на підписку про невиїзд. Наступного дня він вийшов на роботу.

О 8.00 міський голова заходить до свого кабінету. Співробітники з квітами зустрічають його.

— Давайте одразу до роботи — завдання керівникам усіх відділів підготувати інформацію про стан справ, — говорить Гук. Сідає за стіл, на якому розкладені документи. Коли його не було, справами займалася секретар міської ради Оксана Дика.

— Вникаю у роботу, — усміхається Анатолій Ілліч. — Зараз їду в адміністрацію на нараду, тоді з головним бухгалтером в казначейство, бо кошти маємо, а всі проплати заморозили. Ми ж робили дороги, тротуари, меблі для дитсадків. Треба на пальне, на енергоносії. То хочу своїми вухами почути, що там скажуть. Може, хоч по кусочку будемо виплачувати за виконані роботи, щоб розрахуватися з боргами.

У приймальні відвідувачі стають у чергу. Прийшли привітатися з мером.

— Ми до вас за порадою, — до кабінету заходять представники спілки ветеранів. Цілують та обіймають Гука. — По приміщенню, в якому ми хочемо збиратися, треба вирішити питання. В 5-му дитсадку зламався фотоапарат, то треба новий. А ще хочемо організувати зустріч ветеранів на вашу честь, то поможіть з фуршетом.

Мер обіцяє всі питання розглянути на сесії. Одягається та їде у справах службовою "волгою".

— Як Анатолія Ілліча заарештували, всі співчували, так ніби підтримували. Тиждень поговорили та й забули. Думали, що він не вернеться, тому почали дерибанити владу. Вирішували, хто ж має бути наступним мером, — каже жінка. Називається колегою голови.

До обідньої перерви Гук їздить у справах. З 12.00 у нього крапельниці та масаж у лікарні.

Доки мер проходить процедури, йдемо до його будинку на 1-й пров. Переяславський. Вулиця далеко від центру. За словами місцевих, район непрестижний.

— Наш Ілліч ось тут живе, це ще хата його батьків, — каже сусід Сергій Нестерук, 61 рік. Показує на яскраво-зелений цегляний будинок під бляхою. — Це була глиняна хатина, Ілліч її обклав кірпічом та покрасив. Роботи не цурався. Тримав хазяйство велике, поки не захворів. А йому приписують, шо гроші вкрав. Я за нього підписи збирав. Всі люди підтвердять, шо він чесна і порядна людина.

До розмови приєднується другий сусід. Втирає сльози, коли чує про Гука. Говорить, що живе навпроти.

— Якби всі мери зробили по 10 відсотків того, що він — місту, то Гайсин був би Європою, — каже Юрій Демидась, 64 роки.

Двір Гука обгороджений зеленим металевим парканом. В загороді ходять з десяток курей, бігають троє собак. На гавкіт виходить сусід, який живе ліворуч.

— Шість год тому купив тут хату по сусідству. Рівняюся всігда на Толю, — розповідає Микола Боровий, 63 роки. — Як сказали, шо його випустили, я чекав до ночі, хотів хоч через шпаринку, хоч одним оком на нього глянуть.

Повертаюся до міської ради. Гук виходить зі службової машини, але підійти до нього неможливо — оточили з десяток гайсинців.

— Плакала за вами два місяці, не можу витримати такої несправедливості, — каже жінка, втирає сльози хустинкою.

За 20 хв. люди йдуть. Анатолій Гук випиває ліки та пропонує подивитися дитсадки. Без попередження їдемо у найближчий — №2.

— Нашому садочку 50 років. Я тут працюю 34, але це вперше зробили такий ремонт. Усе завдяки Анатолію Іллічу, — розповідає методист-вихователь 56-річна Галина Маковецька. Показує відремонтовані групи.

Після того Гук їде у мерію. Робочий день закінчився, але 3 год. міський голова працює з паперами.

×