Киянка 50-річна Марина Іванова 15 років збирає старовинні сукні та аксесуари. Має близько 300 речей. Виставила їх у Музеї історії Києва.

— Почала колекціонувати старовинні речі, коли викладала курси крою та шиття для студентів, — розповідає Марина Іванова. — Шукала старовинні сумки та шматки старого мережива, щоб показати студентам різні види оздоблення. Тоді ці речі коштували копійки. На Сінному ринку в одної бабусі купила капелюшок 1920 року за 1 рубль і мереживні рукавички за 5 рублів. Тепер вінтажні речі стали популярними, тому коштують дорожче в десятки разів.

На виставці представлені сукні 1820-1920 років. На аукціонах такі продають за $1-5 тис. — 8-40 тис. грн.

— 2007 року на торгах у Парижі купила сукню 1857-го. Початкова ціна була 100 євро, я доторгувалася до 900. Моя ставка була найвищою. А в Лондоні за зелену вінчальну сукню 1860 року віддала 2 тисячі доларів. Із нею мені прислали анотацію на п'яти сторінках. Ця сукня називається "Зелене яблуко", у ній вінчалася Гаріет Гамільтон із Манчестера.

Показує оксамитовий жакет сірого кольору. Купила його на лондонському аукціоні за $400.

— Дама, яка його носила, була мініатюрною. Зростом 1,45 метра, талія — 49 сантиметрів. Вона викладала в школі для сліпих дітей. Була акуратною, бо на жакеті — жодної плями. Але в місцях згинів він сильно витерся.

Багато суконь не можу виставити, бо віддала на реставрацію. Старі речі здебільшого всі зберігають на горищах, на багатьох є плями від іржі та грибок. Намучилася з бальною сукнею з кісеї 1820 року. Полотно тонке, від старості майже розпадалося. Відновлювала його два місяці із реставратором із Музею Ханенків.

Раніше жінки переодягалися по п'ять-сім разів на день. Уранці ходили в халаті й нічній сорочці, на чай вбиралися в домашню сукню, гостей приймали у платті для прийомів, на навчання ходили в діловому, а ввечері одягали бальну. Кількість нарядів залежала від благополуччя і достатку родини. У моєї бабусі лише зимових спідниць було 35.

×