Киянин 59-річний Володимир Хахель зробив найвищий велосипед у світі. Він хоче подарувати його 37-річному Леонідові Стаднику, якого вважають найвищим чоловіком світу. Велетень живе в селі Подолянці Чуднівського району на Житомирщині.

— По телевізору Леонід скаржився, що йому важко добиратися в райцентр. Їде зігнутим у рейсовому автобусі, а в легкові машини не влізає. Я прокинувся серед ночі й думаю: треба людині приємне зробити. Встав і накреслив велосипед, — розповідає Володимир Хахель.

Під пам"ятник Григорію Сковороді в Києві винахідник під"їжджає на звичайному велосипеді. Резина переднього колеса пофарбована у фіолетовий колір, заднього — у зелений. Ідемо до кафе "Пузата хата". Велосипед чоловік залишає без нагляду на вулиці.

— А кому він треба? — спирає його об стовп. Плетений светр на Володимирові біля шиї дірявий.

Розповідає, що на 23 лютого збирався відвезти велосипед Стадникові в село, за 200 км. Але передумав. Подарує його 24 лютого в Броварах. Туди Леоніда запросила одна зі київських спортивних організацій.

Веломашину для Стадника Володимир майстрував чотири місяці. Каже, потратив 50 грн.

— Я маю освіту інженера. Навчався у Київському політехнічному інституті. За ніч робив кілька курсових робіт на замовлення. За одну брав 10 рублів, — розповідає чоловік.

Велетенський велосипед удвічі більший від звичайного. Його довжина 2 м 30 см, а висота 1 м 40 см. Розрахунки Володимир робив за фотокарткою велетня:

— Поміряв Стадника, потім себе. Вирахував, наскільки він більший від мене, і накреслив схему.

Перед кермом майстер вчепив дипломат, він слугуватиме багажником.

— Я знаю, що Леонід працює ветеринаром. Треба ж йому інструменти десь возити, — турбується.

У Хахеля є ще три звичайні велосипеди.

— Чотири роки тому друг Григорій з Ірпіня подарував мені перший велосипед. Він у нього все одно в курнику валявся. Я трохи поїздив, і його вкрали, мабуть, сусіди. У мене погані сусіди, нар-ко-ма-ни, — говорить тихо по складах. — Міліція сказала, що якби коштував 650 гривень, шукали б. Наступні велосипеди вже робив ексклюзивні. Розмальовую раму або ставлю переднє колесо значно більше за заднє.

У мене погані сусіди, наркомани

Говорить, що раніше їздив на 401-му "москвичі".

— Купив 1980-го, два роки лагодив. Через 19 років поїхав у місто Носівка, до друга, допомогти копати картоплю. Машину поставив у Києві на Борщагівці, під будинком іншого товариша. Приїжджаю, а "москвича" нема. Може, товариш украв, він випити любить, — міркує Хахель. — У суд хотів подати, але треба було адвоката, який би грамотно українською мовою заяву написав. Я ж білорус.

ВОЛОДИМИР Хахель мешкає сам в однокімнатній квартирі на околиці Києва. Його батьки померли в Білорусі.

— 2002-го від раку легень помер і старший на 8 років брат Коля. Він курив із третього класу. Був військовим, служив на Камчатці, у Чехословаччині. У нього залишилися донька і дружина. Ще я маю молодшу на три роки сестру Валентину. Вона живе в Оренбурзі.

Каже, замолоду часто їздив до сестри. Трохи зустрічався з її сусідкою Наталею Морозовою. Вона вчилася на біолога в Оренбурзькому педагогічному інституті.

— Наталя хотіла, щоб ми одружилися. Її батько допоміг би мені перевестися в Оренбург. Але я щось злякався, — зізнається чоловік. — Тепер Наталя вже заміжня, виїхала в Тюмень.

Розповідає, що мав й інших жінок, але до одруження не доходило, бо "не наполегливий".

— По сусідству живе моя однолітка Люба, яка ще не була заміжня. Недавно ми їздили разом у Пирогово, зробив їй фотосесію, — червоніє чоловік. — Я надіюся на випадок і вірю в любов із першого погляду.

Каже, що, хоч і неодружений, вдома підтримує чистоту і любить готувати:

— Найбільше подобається гороховий суп. Хоч і білорус, але борщ у мене теж добре виходить.

1949, 7 серпня — Володимир Хахель народився у с. Прудинки Верхнедвинського р-ну Вітебської обл. Білорусі в родині шофера й колгоспниці
1969 — закінчив Вітебський станково-інструментальний технікум; служив у Коломиї на Івано-Франківщині
1971 — вчився у політехнічному інституті в Києві; до 1999-го — інженер на заводі ім. Корольова
1978 — купив у Києві квартиру
1980 — придбав "москвич"; за 19 років його вкрали
2004 — друг подарував  перший велосипед
з 2002-го — охоронець у одній з київських фірм, що виробляє металопластикові вікна

×