Ексклюзиви
Неділя, 22 липня 2007 18:07

Водій Остапенко роздає пасажирам цукерки

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Олександр Остапенко на роботу одягає білу сорочку, чорні брюки, жилетку і метелик
Олександр Остапенко на роботу одягає білу сорочку, чорні брюки, жилетку і метелик

На зупинці біля розважального комплексу "Ультрамарин" у Києві до маршрутки N3 заходить 30-річний араб Беня.

— Добрий день! — каже радісно йому водій. Дає квиток і цукерку. Беня усміхається і сідає на стілець.

— Водій супер, — ділиться враженням. — Їжджу постійно, кожного разу метелик і цукерки є. Такого я ще не бачив.

49-річний Олександр Остапенко працює водієм маршрутки N3 вісім років. На роботу одягає білу сорочку, чорні брюки, жилетку і метелик. На жилетці бейдж із прізвищем і фотографією. Пасажирам роздає цукерки.

— Бо мені приємно дивитися на себе, — пояснює Остапенко, чому він так одягається. — А цукерки даю, бо хочу віддячити людям, які зайшли у мій автобус. Вони ж мені платять гривню і дають заробити. За день маю 120–150 гривень.

Насуплений чоловік простягає Остапенку гроші. У руках пасажир тримає прозорий пакет із ліками.

— Тримайте цукерку і не хворійте, — усміхається йому водій.

— Дякую, і вам не хворіти, — трохи веселішає чоловік і береться смоктати льодяник.

На лисуватій голові Остапенка виступає піт, він втирається білою хустинкою. Каже, що так одягається вже чотири роки. Метелики у нього є чорні, червоні й білі. А недавно один із постійних пасажирів подарував малиновий.

— Я ще коли на "Газелі" працював, у салоні прикріпив дзеркало, щоб пасажири могли причепуритися, — пригадує Олександр Володимирович.

Над вікнами маршрутки — штучні квіти, а біля дзеркала заднього виду — годинник. Під ним висить термометр. Біля коробки передач — невелика паперова коробка з льодяниками "Капрі".

До автобуса заходить дівчина в сарафані.

Мені кажуть: двірник уже є, будеш покійником

— А что это? — незадоволено дивиться на цукерку, яку дає водій.

— Це для покращення настрою, — посміхається Олександр Володимирович.

Він пригадує, як у маршрутці знайшов чужий гаманець.

— Я в автобусі повісив оголошення: "Хто загубив гаманець, звертайтеся до водія з метеликом". Там було 400 гривень і жодних документів. Почали приходити жінки, але називали інші суми: 700, тисячу гривень. Потім напарник оголошення зірвав. Гаманець із грошима й досі в мене.

Маршрутку зупиняє бабуся. Остапенко встає із-за керма і допомагає їй занести до салону сумки. Бабуся дякує кілька разів.

Запитую в Олександра Володимировича про сім"ю.

— Дружина Женя зараз доглядає онука Іллю, — усміхається він. — Йому два з половиною роки. Донька Катерина працює на кондитерській фабриці, запаковує цукерки. А зятя я вигнав, бо він пив. Тепер є інший, але бачу, що і цей випиває, скоро вижену. Ми живемо разом на Печерську.

Торік Остапенко знявся у рекламі горілки "Неміров".

— Але я не п"ю. Я людина віруюча. Рекламу три дні знімали в Будапешті американські режисери. Один після зйомок мене поплескав по плечу і сказав: "Фантастически прекрасно", — хвалиться. — Може, він інших російських слів не знає, але мені було приємно. А два роки тому я знявся у фільмі "Спадок Шмідта". Мені приклеїли вуса, одягнули фартушок, чоботи, сказали: гратимеш двірника. Потім кажуть: двірник уже є, будеш покійником. То я грав убитого революціонера.

На кінцевій зупинці біля Палацу спорту стоїть кілька автобусів маршруту N3. Колеги Остапенка одягнені у футболки і шорти. Вони його недолюблюють і кличуть Бананом. Але не кажуть чому.

— Банан лише прикидається добреньким, — запевняє русявий водій. — А насправді він у нас час краде, на кінцевій зупинці стоїть довше за інших і плани ніколи не здає.

— От сьогодні стукаю йому у вікно, — перебиває жінка-диспетчер, — показую, що їдь уже. А він ніби не чує, буцімто поправляє градусник у машині. Тоді за вугол заїде, зупиняється і обілєчує пасажирів. А потім жене так, що люди поручні не відпускають.


1958, 24 лютого — Олександр Остапенко народився в Києві у сім"ї робітників

1977 — закінчив ПТУ N 5, вивчився на токаря

1977 — почав працювати водієм автобусу в автопарку N18

1984 — закінчив курси підводних плавців у морській школі у Києві

1985 — одружився із Євгенією, вона — електронщик

1986 — народилася донька Катерина

1992 — пішов працювати таксистом

із 1999-го — водій на маршруті N3

2004 — народився онук Ілля

Зараз ви читаєте новину «Водій Остапенко роздає пасажирам цукерки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1441
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода