— Віталій Федорович був урівноваженою людиною. Ніколи не чув, щоб він лаявся чи підвищував голос. Любив і підтримував художню самодіяльність. Якось запросив мене на ювілей одного колективу у Фастівський район на Київщині. Коли зі сцени пролунала пісня "Летіла зозуля та й стала кувати", сказав, що це одна з його найулюбленіших, — каже колишній народний депутат 66-річний Іван Заєць про екс-голову Нацради з питань телебачення і радіомовлення та депутата трьох скликань Верховної Ради Віталія ШЕВЧЕНКА. Він помер 19 вересня на 65-му році. Причину смерті рідні не озвучують. Кажуть, довго хворів.

Віталій Шевченко народився в Ічні на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту, Літературний інститут ім. Максима Горького в Москві та факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Працював кореспондентом у редакціях столичних газет і журналів. Був головним редактором видання "Час-Тайм". Писав публіцистику, повісті, проводив краєзнавчі та наукові дослідження. Видав понад 20 книжок. Брав участь у створенні Народного Руху.

— Він був відданий українській справі, — додає Іван Заєць. — Не лише брав активну участь у творенні незалежності, а й був літописцем тих подій. Все пережите і побачене фіксував у своїх працях.

1994 року став депутатом Верховної Ради. Був автором близько десятка законодавчих актів і кількох десятків законопроектів із питань свободи слова та виборчого права. Чотири роки очолював Нацраду з питань телебачення і радіомовлення.

— Шевченко був активним та ініціативним депутатом, цим виділявся з-поміж інших народних обранців, — говорить колишній нардеп 77-річний Ярослав Кендзьор.

Віталія Федоровича поховали на Байковому кладовищі в Києві. У нього залишилися дружина та двоє дітей. Син 42-річний Андрій працював журналістом, був народним депутатом. Зараз він — посол України в Канаді. Донька Богдана, 23 роки, — журналіст і фотограф.

×